— Пане Василю, впевнена, що після четвергового засідання Шевченківського комітету ви постійно отримуєте вітання. Хто з колег уже привітав? І чи були дзвінки від людей від влади?

— Так, у мене просто не вгавав телефон: телефонували з усіх куточків України, з Канади, з Франції, з Америки. Привітало дуже багато народних депутатів — колись я навіть казав іронічно, що у мене в парламенті назбирається невелика фракція, привітало багато лідерів партій, зокрема Олег Тягнибок. Щодо вітань від влади, то дуже швидко після засідання Комітету, десь упродовж години, мені подзвонили з адміністрації Президента й привітали, зокрема, й від імені Президента.

— І хто це був?

— Вгадайте.

— Ганна Герман?

— Так.

— На вашу думку, що вплинуло на те, що «Чорний ворон», зміст якого активно дискутується, отримав премію?

— Художній рівень твору. Все таки мені не можна закидати якоїсь тенденційності. Цей роман не антиросійський, він антизагарбницький — написаний чесно, з тих позицій, на основі документів. Але, бачите, й там (у владі. — Ред.) є прихильники, адже пані Ганна мене привітала не просто як переможця, а як автора доброго роману, який вона високо цінує. І я знав, що до Шевченківського комітету входять насамперед митці, серед яких є тверді мої прихильники. Це й наша примадонна, Герой України Марія Стеф’юк, і коли на засіданні Комітету лунали закиди, що це роман про бандитів, вона прочитала вірш Тараса Шевченка «Холодний яр»: «Брешеш, людоморе!/За святую правду–волю/Розбойник не стане». Я знаю, що Іван Драч був за, Євген Станкович, Мирослав Скорик. Гарно сказав Василь Герасим’юк: «Хто вважає цей роман антиросійським, підніміться нагору до Софійської площі, де знімають фільм «Біла гвардія» й кричать: «Бєй хохлов!». Я все таки відчував, що «Чорний ворон» переможе, бо які не були би політичні віяння, українськість жива й вона візьме гору.

— Зараз у середовищі наших літераторів народилася нова дискусія: мовляв, Василь Шкляр мав би відмовитися від премії на знак протесту проти антиукраїнських дій влади. Чи чули ви про це і яке ваше ставлення до такої точки зору?

— Я знайомий iз такими думками. Але премію отримав не стільки Василь Шкляр, як герої Холодного Яру. Я вважаю, це вшанування тих хлопців, які написали на своєму прапорі «Воля України або смерть» і залишилися чесними до кінця. І я це сприймаю як одну з наших українських перемог.

— Чи плануєте ви переклади «Чорного ворона» на інші мови — російську, англійську тощо?

— Так, я вже думаю над цим. У мене є пропозиції щодо перекладу російською та іншими мовами. Але зараз мене більше хвилює екранізація «Чорного ворона», збір коштів на неї, думаю, що цей факт — присудження премії — мені допоможе у ставленні інвесторів. І, як ви знаєте, дер­жава виділила чималі гроші на кіно — 130 мільйонів, і я сподіваюся, що шанований твір усе–таки заслуговує на частку того бюджету.

— Чи будете ви вкладати свої власні кошти?

— Я вже вкладаю і мені доведеться писати сценарій, а це дуже великий внесок за голлівудськими стандартами — десь півмільйона доларів.

Наталя Дмитренко