Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» відзначив своє десятиліття! З цієї нагоди у столичному Міжнародному виставковому центрі Ассо International зібралися переможці та лауреати всіх років, члени журі та видавці...

Започатковуючи таке літературне змагання, директор компанії «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш ставив собі за мету заповнити жанрову нішу популярної літератури якісними україномовними творами, відкриваючи цікаві імена. І можна сказати — йому це вдалося. Завдяки «Коронації» Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Василь Шкляр, Андрій Кокотюха, Наталка та Олександр Шевченки стали улюбленцями українських читачів. До речі, коли 1999-го конкурс розпочинався, здавалося, що незабаром з’являться таких кілька...

За словами Юрія Логуша, за десять років відкрито 175 імен, видано 105 романів, екранізовано сім кіносценаріїв і поставлено шість п’єс. «Ювілейна церемонія відрізняється тим, що, крім загального конкурсу, є змагання «Гранд Коронація», де визначається найкращий за десятиліття роман, п’єса і кіносценарій», — додає Тетяна Логуш. У «гранд»-переможцях числяться: Володимир Лис з романом «Століття Якова», Валентин Тарасов з п’єсою «Кар’єра» і Юлія Бондарук з кіносценарієм «Атестація». Привітати «грандів» прибув всесвітньо відомий польський кінорежисер Кшиштоф Зануссі: «В Україні зараз момент, коли вирішується, чи буде самостійна література, самостійна державність, чи це буде провінція Росії. Тому я сюди приїхав, аби внести частку в цю боротьбу. Я чув, що у вас хочуть скасувати вивчення сучасних письменників. Очевидно, не маю права критикувати вашу владу, але такого немає ніде у світі...».

«Безумовно, «Коронація слова» стала явищем, — зазначає мистецтвознавець і видавець Діана Клочко. — Змагання організовано правильно — за всіма західними технологіями. У різні роки я в ньому працювала як експерт, член журі, видавець. Ну, хіба що сама не писала. Зате іншим радила подавати твори на конкурс. На мою думку, зараз перед ним стоятиме ось який вибір. Юрій Логуш каже, що прагне відкрити стільки письменників, скільки було вбито і репресовано у часи Розстріляного відродження. Тут треба зазначити, що тоді було знищено митців дуже високого ѓатунку. Знаємо, яким насиченим культурним та інтелектуальним життям жив, приміром, Микола Хвильовий. «Коронація» ж має на меті знайти письменників «з народу». Це — дуже гарно і благородно. Але не всі ті, кому такий шанс дається, стають професійними, впізнаваними, затребуваними. Може, настав час підтримувати професійних письменників іншого інтелектуального рівня? Мені здається, нині це питання стоятиме перед конкурсом». «Завдання, яке ставив перед собою Юрій Логуш, він великою мірою виконав, — підсумовує письменник Василь Шкляр. — Хотів заповнити сегмент популярної літератури — і йому це вдалося. Найперше тому, що переможці і лауреати видаються. Бо я не уявляю, де талановита жінка з галицького села може видатися?.. Зрештою, не так є багато книг, телепередач і фільмів, де би події розвивалися на тлі не чужої (російської, американської), а української реальності... Крім того, українська популярна література відрізняється від тієї ж російської. Наша все-таки намагається порушити, наприклад, соціальні проблеми. Так, на жаль, вже покійний Павло Загребельний назвав мій «Ключ» соціальним романом. Так що «Коронація» створила прецедент!».

Надія Тисячна