У старовинній будівлі, що слугувала кілька століть тому друкарнею і де тепер працює Музей книги і друкарства України, протягом цього місяця можна вивчати еволюцію національної графіки ХХ століття. Іменами Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Георгія Якутовича і Сергія Якутовича сьогодні освічену людину не здивуєш. Тому організатори виставки вирішили копнути глибше і представити художників, менш відомих загалу, які, проте, не менше за відомих спричинилися до розквіту графічного мистецтва, й назвали екпозицію першою ретроспективою книжкової графіки в Україні. У двох залах на другому поверсі вмістилося близько 250 малюнків із фондів трьох музеїв (Музею книги і друкарства, Національного художнього Музею України і Львівського національного музею
ім. А. Шептицького), а також із колекцій Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства при НаУКМА та приватних збірок.

Починаємо огляд із малюнків кольору індиго художника Охріма Содомори: яскраві, самобутні ілюстрації до казок, де Кирило Кожум’яка схожий на Тараса Бульбу. Далі погляд зупиняється на силуетній графіці Федора Рожанківського, чия художня практика нагадує його чорно–білі малюнки: він був відомим дитячим ілюстратором і майстром еротичної картинки водночас (спробуйте задати в пошук Fedor Rojan) — на виставці його роботи представлені малюнками до казки Оскара Уайльда «Щасливий принц». Найрозмаїтіше репрезентований період кінця 1910—1920–х рр. — це школи Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Михайла Бойчука та їхніх учнів. Можливо, це і найцікавіший відтинок експозиції: тут можна вивчати становлення національної графіки (шрифти, орнаменти, стилізація) та її адаптацію до вимог тоталітарної влади країни Рад. Ілюстрацією до цих процесів є два малюнки Георгія Нарбута: на одному зображений козак із мушкетом (стилізація під українське бароко), на іншій — та сама, як у дзеркалі, картина, тільки замість козака — з рушницею стоїть робітник. Унікальна річ на виставці — збірка 1918 року «7+3» кубофутуристів Володимира Бобрицького, Миколи Міщенка, Григорія Цапка, Бориса Косарєва, Бориса Цибіса. Українська графіка в еміграції представлена роботами Софії Левицької — це мініатюрні ксилографії (гравюра на дереві) до повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Гоголівську тематику підхоплює Микола Глущенко, який працював як книжковий ілюстратор над «Мертвими душами».

У другому залі представлена українська графіка суто радянського періоду: від 1950–х років i до сьогодення. Ця експозиція не така широка й розгорнута, як у попередньому залі: за словами організаторів, їм не вдалося зв’язатися з деякими художниками, а дехто навпаки знайшовся, проте відмовився давати свої роботи (як Владислав Єрко), тому фактично нерозкритою залишилася українська графіка останнього десятиліття ХХ століття. Може втішити те, що кількість тут компенсується якістю: така енергія б’є з кожного квадратного сантиметра малюнків Анатолія Базилевича («Енеїда» Івана Котляревського), Георгія Малакова («Декамерон» Бокаччо), Георгія Якутовича («Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського), Василя Чабаника («Камінний господар» Лесі Українки), Валентини Ульянової («У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської), Юрія Чаришнікова («Шинель» Миколи Гоголя).

P.S. Музей книги і друкарства працює щоденно (крім вівторка) з 10.00 до 17.00. Вхід — 5 грн., екскурсія — 25 грн.

З ПЕРШИХ ВУСТ

Лариса Гусак, куратор виставки, учений секретар Музею книги і друкарства України:

— До створення цієї експозиції мене надихнула виставка Дмитра Горбачова «Український модернізм 1910—30 рр.», яка проходила в Українському музеї в Нью–Йорку кілька років тому. Мене надихнув фанатизм, з яким він досліджував художників першої третини ХХ ст., а ще — монографія Ольги Лагутенко про графіку першої третини ХХ ст. Найбільше матеріалу на нашій виставці — з Національного художнього музею України. З нашої колекції — вся сучасна графіка: від 50–х років до 90–х. На жаль, зараз в Україні немає такої багатої графіки, хоча є хороша дитяча ілюстрація. Тому наступну виставку ми присвятимо малюнкам у дитячих книгах.

Данило Нікітін, куратор виставки, заввідділом графіки Національного художнього музею України:

— Ця виставка може зачепити тих, хто не втратив бажання читати книжки та роздивлятися ілюстрації. Гадаю, що більшість цих творів час від часу експонувалися на різних виставках, але це перша ретроспективна виставка української графіки, оскільки в радянські часи багато з цих імен були заборонені. До 1930–х років в українській графіці був період культурного ренесансу. Це засвідчує творчість Василя Єрмилова, Павла Ковжуна, бойчукістів, Івана Падалки. Пізніше також були хороші художники, яким удалося зберегти школу графіки: наприклад, Василь Касіян зберіг майстерність, яку передавав учням.

Наталя Дмитренко