Re: цензії
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Хроника утраченного времени
В своих дневниках Вирджиния Вулф предстаёт женщиной, более всего озабоченной проблемой возраста или, шире, времени.
Вирджиния Вулф. Дневник писательницы. М.: Центр книги ВГБИЛ им. М. И. Рудомино, 2009.
Едва ли не главное, что следует понимать про перевод дневников Вирджинии Вулф — это то, что перед нами лишь малая часть созданного писательницей за 26 лет, с 1915 по 1941 годы. Последняя запись датирована 8 марта — через четыре дня после этого писательница ушла из дома и не вернулась, а спустя две недели тело её было найдено в реке, с карманами доверху набитыми камнями. Впрочем, фрагментарность и заведомая неполнота текста не делает его менее интересным для русскоязычного читателя, напротив, позволяет пристальнее вглядываться в слова и фразы, пытаясь разглядеть между строк разгадку грядущего трагического финала, и в очередной раз удостовериться, что жизнь Вулф — как и ничья другая — ни в какую схему не укладывается.
На то, что текст дневника написан незаурядным человеком, одним из самых ярких писателей-модернистов первой половины прошлого столетия, указывают главным образом записи, посвящённые литературе: творческим кризисам, новым произведениям, откликам на них и даже проблемам с распространением уже отпечатанных экземпляров. Эпизодические упоминания кого-либо из ближайшего окружения тоже напоминают о том, что создательница дневника принадлежала к кругу легендарных эстетов и интеллектуалов блумсберийского кружка. И, собственно, всё: в остальном это очень обычный, очень женский дневник ранимого и уязвимого человека, старающегося даже наедине с собой скрывать свою ранимость и чётко дозировать собственные чувства.
Если попытаться вычленить из потока слов и эмоций то, что волнует Вирджинию Вулф едва ли не больше всего, окажется, что это возраст, или, вернее, метафизическая ткань времени как таковая. Об этом она часто пишет и применительно к себе: «Вместо этого (мыслей о детях) — ненасытное желание успеть написать что-нибудь, прежде чем я умру; разрушительное ощущение быстротечной и лихорадочной жизни заставляет меня, как человека на скале, крепко держаться за свой камень». Иногда её собственный возраст и чувство утраченного времени смыкаются в пожелание самой себе: «В 46 лет надо быть скрягой; тратить время только на самое главное». Выражая своё разочарование «Улиссом», она пишет, что творчество писателя может измениться и тут же сама себе возражает: «Но так как Джойсу уже 40, то надежды вряд ли осуществятся». Получив восторженный дружеский отклик на свой роман «Миссис Дэллоуэй», она сравнивает себя с Прустом: «Неужели на этот раз мне в самом деле что-то удалось? Нет, ничего, конечно же, сравнимого с Прустом, которым я теперь поглощена».
Писательнице не удалось в полной мере то, о чём она, как можно предположить из её записей, мечтала: ухватить, зафиксировать и остановить ускользающее время. Разве что в последней, сделанной незадолго до смерти, записи дневника, в которой ничто не предвещает приближающейся развязки: «А теперь я с удовольствием замечаю, что уже семь и мне пора готовить обед. Пикша и колбасный фарш. Думаю, это правильно — иметь фарш и пикшу, если увековечиваешь их на бумаге».
Мария Шабурова
Коментарі
Останні події
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 18.10.2025|10:36"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
