Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Путь самоучки
Владимир Войнович выпустил своё полное жизнеописание.
Владимир Войнович. Автопортрет: Роман моей жизни. М.: Эксмо, 2010.
Владимир Войнович на своём веку написал немало автобиографических сочинений. В первую очередь книги «Иванькиада», «Дело № 34840», «Замысел», а также газетные очерки и скрипты для радио. У всякого более или менее известного писателя в какой-то момент возникает желание рассказать о своей жизни. Но к созданию автобиографических текстов 70—80-х годов Войновича подтолкнули ещё и, так сказать, контрпропагандистские мотивы. О писателе долгое время распространялись всякие выдумки, подчас далеко не безобидные. Апокрифы эти продолжают бытовать и доселе. Так что, с одной стороны, в ответ клеветникам, а с другой — идя навстречу пожеланиям своих многочисленных поклонников, Войнович написал толстую обстоятельную книгу «Автопортрет». Это и вправду, как гласит подзаголовок, «роман жизни» — от детства в среднеазиатском Ходженте до событий 2008 года. Отдельные эпизоды этой книги уже знакомы читателям, другие публикуются впервые.
Ключевое слово к биографии Войновича — «самоучка». Литературному мастерству он учился не в институтах. Даже в школе Войнович окончил не все классы (из-за войны). А уже в зрелом возрасте он сам научился рисовать и получил признание в этом амплуа: переплёт книги украшают автопортреты писателя...
Не имея ни связей, ни престижных дипломов, ни (поначалу) московской прописки, Войнович спасался скепсисом, здравомыслием, трудолюбием и отменным чувством юмора. Герой этой книги противопоставляет советскому абсурду сметливость, элементарную логику и желание всегда и всюду быть честным. Впрочем, в постскриптуме к книге автор допускает, что он, возможно, был недостаточно самокритичен и «отобразил не все свои проступки, недостатки и слабости». В другом месте Войнович признаётся, что, может быть, «отдельные факты перепутал, но намеренно не врал». Что ж, роман есть роман.
Ну а вообще чтение получилось занимательное, местами чрезвычайно смешное и в то же время... грустное. Много невесёлого и нелицеприятного рассказал Войнович о российской жизни и русской литературе. Иные, возможно, и обидятся на него за прямоту и резкость. Автор никому не прощает лицемерия и малодушия, даже спустя многие десятилетия.
Пунктир жизни писателя Войновича практически во всём совпадает с главными событиями отечественной истории последних трёх четвертей века. Сталинские репрессии, война, послевоенная бедность, либеральный дух конца 50-х — начала 60-х, «заморозки» брежневских лет, диссидентское движение, сам- и тамиздат, эмиграция на Запад, возвращение «изъятой литературы» в период перестройки... Все эти вехи истории были и вехами жизни Войновича. Но, даже будучи европейской знаменитостью и живым символом эпохи, он остаётся скептиком и сугубо частным лицом. Культ личности, нетерпимость и фанатизм ему одинаково несимпатичны как в советской, так и в либеральной среде. Он сам по себе и себе на уме. Мудрец и насмешник. Неколебимый западник, идущий в литературе архетипически русским путём.
Андрей Мирошкин
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року