Жанр: детектив

Дебютний роман, тим більше – детективний, тим більше – написаний українським автором здебільшого передбачає не надто приємні сюрпризи. Українська детективна, а за великим рахунком – уся наша гостросюжетна проза знаменита відсутністю школи та системного підходу до законів жанру. Тому «Тенета», детективний дебют Віктора Янкевича, з перших сторінок заплутує й збиває з толку не загадкою, а кількістю персонажів. Анотація Богдана Коломійчука обіцяє «чоловічу» прозу – але діють тут жінки Рая та Іра, згадуються Алла та Світлана, є ще якась невидима Жанна… Словом, якщо говорити про щось питомо чоловіче в такому гаремі, то хіба про пристрасть панянок до алкоголю. Журналістка Рая має помітну залежність, а Іра в депресії хлебче спиртне, мов кінь.

Проте, давши собі раду й впорядкувавши в голові всіх представлених дійових осіб, починаєш поступово входити в історію. І розумієш: киянка Раїса Рудь поїхала до Одеси на похорон подруги, яка наклала на себе руки. Незабаром з`ясовує: її довела до самогубства віртуальна Алла, мешканка соцмереж. Тим часом тернополянка Іра переживає кризу в особистому житті, на фоні цього знайомиться в соціальній мережі з такою собі Аллою, та починає поступово схиляти її до суїциду.

Натомість Рая починає розслідування й намагається вийти на слід загадкової Алли. Бо безумство треба зупиняти: незабаром журналістка з`ясовує, що Алла причетна до низки самогубств. Отже, в соціальній мережі орудує спритна й безжальна серійна вбивця. Й пошук приводить аж у Запоріжжя. Таким чином, невеликий за обсягом детектив відразу робить заявку на масштабність, бо дія, як у повноцінних бестселерах, охоплює всю Україну.

Як часто буває, негативні персонажі автору «Тенет» удаються більше. Нема потреби обговорювати, чи точно виписані характери, бо саме тут важливіші сюжет, логіка та причинно-наслідкові зв`язки. Віктору Янкевичу вдалося застосувати доволі штамповану сюжетну схему до питомо українських реалій. Несподіваним фінальне рішення назве лише той, хто читатиме свій перший детектив про маньяка в житті. Але тішить сам факт, що дебютанту вдалося вивести читача на фінал-перевертень. Коли Алла виявляється зовсім не Аллою. А той, хто вигадав собі таку маску – зовсім не тим, за кого читач і Раїса його прийняли.

Не зовсім правильно називати роман «соціальним детективом». Точніше, слід розібратися, що саме розуміє автор під визначенням соціального. Якщо «Тенета» показують соціальні проблеми нинішніх українців – автор не впорався, бо першенство по соціальній проблематики мають скандинавські автори ще з часів Пер Вале та Май Шеваль. Проте якщо автор попереджає про згубний вплив соціальних мереж, де повно маніпуляторів – тоді все гаразд.

Бо схожа небезпека чатує й на жителів значно благополучніших країн, ніж наша. Й не залежить від соціального устрою. Адже самотньою людина може почуватися будь де. Візьміть хоча б Японію: там уже б`ють на сполох від небаченого раніше зростання випадків суїциду, причому серед молоді.

Щодо заплутаності деяких моментів – так вони з огляду на проблематику виглядають цілком логічними. Спробуйте розібратися, хто є хто в соціальних мережах. Тут не гріх і Девіда Лінча згадати: «Сови не ті, ким можуть здаватися». Цитата з «Твін Піксу», хто не знає.

Оцінка****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                              

*  Жодної надії;                                

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                              

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                              

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                              

***** Так тримати!                              

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                          

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.