
Re: цензії
- 28.04.2025|Ігор ЗіньчукЗаборонене кохання
- 24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
- 21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиДжерела мови російського тоталітаризму
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
- 12.04.2025|Андрій СодомораІ ритмів суголосся, й ран...
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
Видавничі новинки
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
Re:цензії
Постмодерний «карнавал» + традиція = Григорій Семенчук
Деструкція форми, прозаїзація лірики провокує нас залучити творчий доробок Григорія Семенчука до постмодерного епосу.
Властива молодому поетові патетика метаморфозується в гіперболізацію ніжних почуттів: «та з словом твоїм навіть цвіль обертається медом». Зацікавлює гра слів на фонетичному рівні: «цвітіння і певне осіннє поцвілля». Яскраві метафори рясніють у тексті: «я дуже легенько торкнувся до осені/ зовсім помалу щоб не збудитися». Ретроспективне часове уналежнення вдало поєднане із образністю, метафорикою вірша: «і ніч мерехтіла мені кіноплівкою», коли «місяць крутився старою платівкою», а «час перейшов у маленьке сторіччя». Метафорично «ранок всміхнеться очима розкосими». Тут логічним продовженням є авторський ліричний відступ сповнений дитячим здивуванням-відкриттям: «із осінню в мене будуть діти/ хоч я лише просто торкнувся до осені». Вірші Григорія Семенчука пафосні і наповнені грою словосполучень: «літо бабине. бабине літо». Людську подобу уподібнює безодні, у якій «без одягу душу на споді» віддаєш «без назв. Без найменшого натяку. Дотику». Фонетичний колаж – родзинка поета: «переживань і пережитого», «жити у житі», «кокоси і кокаїн», «по-складам поскладано». Правомірно буде проголосити Григорія Семенчука майстром карнавального кітчу у літературі епохи постмодерну. Грицева поезія – грайливий кітч із запозиченими сюжетами, дещо жаданізованими мотивами. Варто визнати, що його гра-імпровізація досить майстерно гармоніює із текстовою палітрою вірша. У грайливому кітчі цитується літературна класика: «земля парує. Реве та стогне». Григорій Семенчук урбанізує цей образ різким протиставленням: «а наші міста як маленькі вогники/ усюди грає хіп-хоп». Маємо у поезіях фольклорну традицію: «і всі наші вірші збудуться/ цвістиме любов від Сяну до Дону». Проте є цікаві асоціативні образи, що розглядаються як певні коди-малюнки, шифри, що претендують на багатошарове прочитання тексту: «давай зачекаємо з венами/ бо завтра – вранішня Прага». На одному з рівнів прочитання розуміємо слово «вени» як певне наркотичне бажання, а на іншому як зневажливе ставлення до Венеції, що в простонародній мові звучить як «Вена». Саме тому, зважаючи на таку оригінальність та багатоаспектність поетичної палітри Григорія Семенчука, маємо намір розглядати Гриців кітч не як несмак чи халтуру, а як претензію на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх.
Нерідко поряд із специфічним грайливим ліризмом, властивим Грицевим вільним віршам, знаходимо натуралістичні картини сьогодення: «зуби почорніли і нагадували/ подряпані піратські прапори/ колір обличчя нагадував асфальт після дощу», хоча ще «пам’ятаю його усміхнене обличчя/ на фоні станків». Таке може трапитися з кожним, «бо старість і алкоголізм як відомо/ приходять до всіх».
Маємо свідому плутанину в часі, для підкреслення динамічності життя: «я засинаю дивно. Серед вчора./ Прокидаюсь на вістрі ножа уранці». Дотримання розділових знаків, що є непритаманним маневром для сучасної літератури, ще раз підкреслює те, що Григорій запрошує до діалогу поколінь. Тому його творчість варто розглядати в контексті постмодерної літератури, зважаючи на його прихильність до класики. Грицева ще до певної міри наївно-щира доброта відлунюється рядками: «Будьте уважні! Не забувайте любов у вагонах!/ Поступайтесь літнім місцем під сонцем!».
Знаходимо вкраплення позитивного негативізму в поезії. Пафосно звучать рядки із вірша-присвяти Ю.Завадському: «ти ще вчора лягала спати з ведмедиком/ а сьогодні лягаєш уже з чоловіком». Продовження цієї думки відлунюється у рядках «ти ще вчора мріяла про косметику/ а сьогодні в думках лише кокаїн». Цікаві, сповнені невловимої загадковості, порівняння: «а у січні зорі як футбольні м’ячі», «перетоптаний наче вулиця/Я» чергуються із традиційно-шаблонними: «очі наче дві криниці». Досить вдало стилізовані, не притаманні для такого юного віку метафори, чарують своєю неповторністю та глибоким змістом: «Розривається небо зі свистом/ і шепоче весна деревами», коли наше «перетоптане місто весною/ Де модерн розчинився в бароко» і стерлися всі літературні контрасти епох. Є вірші і на соціальну тематику, що ще раз дозволяє нагадати про багатогранність Грицевої поезії: «журналісти паскуди/ наче риби з’являються з об’єктивами» і не знаючи етики та естетики «вони розуміючи власну вину/ пригадали моє баптистське минуле…». Цікаві образи надають текстам Григорія Семенчука яскравості та незабутності: «скромне волосся», «пускаєш подих зимою крізь пальці/ в бомбосховищах днів де блищать вітражі», «сніг упав як цукрова вата».
Пишучи про Грицька, я вкотре переконуюся, що це єдиний поет в своєму роді і його світлоносність, що вдало поєднується з епатажністю дозволяють мені впевнено дивитися у його творче майбутнє.
Додаткові матеріали
- Григорій Семенчук: «Зрештою, міг би зробити комплімент своєму мозку»
- Семенчук Григорій
- Літературне ЖЖиття. Частина третя
- Поезія Григорія Семенчука в Електронній бібліотеці
Коментарі
Останні події
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»