Різдво дозволяє кожному/кожній повірити в чарівні сновидіння й дива… Мешканцям сніжно-холодної Півночі – Білому Псові, Білому Ведмедю і Білому Тюленеві – дізнатися, що таке Ніжність… Королеві, котра втратила чоловіка й маленького сина, подолати сум і самоту: зустріч із чарівним Оленем, розмова зі Всевишнім, утішні слова про майбутнє стають зав’язкою нового відтинку в долі Королеви. Безіменному Білому Песикові знайти своє ймення: навіть обране друзями «Сніжок» для Песика – чуже, ніби крадене… Чоловікові почути голос ялинки, яка проситиме не позбавляти її життя, а натомість у якості новорічного деревця використати верхівку зваленої снігопадом сосни – і разом зі сім’єю вдома узріти біля сосонки трьох янголів… Маленькій мовчазній Єві, котра особливим чином відчувала природу, розуміла її мову, нарешті почути власний голос, заговоривши по-людськи (Молитва до Богородиці й обіцянка принести їй найбільшу лілію таки мають силу!). Віслючкові подолати самотність, дізнатися, що одиначкою почувається навіть маленька зірочка, яка, на відміну від великих, не може творити сузір’я. Ба більше – Віслючок стане підмогою для земних батьків Сина Божого – Йосифа й Марії.

Якщо ж ви переконані, що коти – ледачі й егоїстичні створіння, то помиляєтеся… Бо Кіт Ірис – навпаки привітний, лагідний, працьовитий, хазяйновитий, ладнає оселю до Різдва й подивляє, чому на базар котові можна ходити, а до церкви – зась!

Богдана Матіяш вводить біблійних героїв і героїнь (Авель, Єва, Йосиф, Марія Богородиця, Ісус Христос) у світ казки. Функцію провідників чи янголів нерідко виконують чарівні звірі – Олень, Лев…

А ще ця книга – справжня скарбниця мудрості… «Коли не можеш бути всім для когось одного найдорожчого, будь усім для всіх». «Найбільша радість часто приходить після найбільшого смутку і туги». «Гарний дощ – той, під яким мокнеш із кимось найдорожчим. Найгарніша дорога – пройдена вдвох. Найгарніша квітка – та, яку хтось простягне комусь із любов’ю. Найбільша любов – та, що готова подарувати радість і розділити біль, нічого не відкидаючи»…