Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Солодка оскома «Білого наливу» Василя Пахаренка
Пахаренко В. Білий налив / перек. англ. Брукс Тетяна / пластика Фізер Іван / Черкаси: Видавець Ю.А. Чабаненко, 2019. – 118 с.
Іноді поезія здатна пробиватись крізь біль, час і простір, кристалізуючись у вічність. Людина ж може лише наблизити до вічності відведений їй крихітний відрізок життя. Добре, коли він осмислений, сумно, якщо безсенсовий. Мудро та виважено шукає сенсивимірами поетичного слова й Василь Пахаренко на сторінках книги з символічною та рідною для автора назвою «Білий налив». Вірші, що входять у збірку, – неримовані, однак відсутність рими компенсує в них величезна присутність Живого Духу.
Верлібр – не просто вільний вірш, він теж має певні правила. По-перше, він не повинен містити зайвих слів, багатослівна фальш одразу впадає у вічі. По-друге, верлібр має бути максимально коротким, максимально образним і максимально змістовним, адже, як відомо, надзавдання верлібру – глибина думки в конденсаціївислову. Вільним віршам Василя Пахаренка, зважаючи на щільність вислову та глибину думки, притаманна влучна афористичність («премиле мале стає потворним, коли заступає собою велике», «руку на живе підіймає лише мертве», «людина може переконливо оголосити себе атеїстом лише після того, як стане Богом», «лиш очима любови розглядиш у натовпі оман самотню постать правди», «безвірникові, що хоче побачити, ні на що дивитися»). Євген Баран, акцентуючи у передмові до збірки на деяких аспектах становлення Василя Пахаренка як людини та митця, натякає і на орієнтальну авторську світоглядну складову, про що свідчать досвід та мудрість осмислення, представлені у лаконічній віршовій формі. Саме така своєрідна сентенційність надає верлібрам певної організації та художньої межі, яка і складає враження цільнозавершеності віршів.
Тематичний спектр збірки «Білий налив» – філософсько-універсальний, екзистенційний, переплетений автентичними народними символами та іманентними українському культурному простору архетипними образами-кодами. Це вічні, пульсуючі у венах теми життя та смерті, правди та вигадок, твердості й поступу, природної гармонії та дисбалансу, любові й байдужості. З огляду на такі паралелі, можемо мовити про двочленність композиції деяких верлібрів, суть якої полягає у послідовному зіставленні світу онтологічного і внутрішнього світу людини за принципом образно-психологічного зіставлення: «люди – що орелі: усе втікаємо від своєї тіні – й марно». Простежується активне зіставлення реального і трансцендентного, земного й Божого («Вердикт», «Молитва», «Фантаст»). І тут не говоримо про апріорне Боже спасіння, а про те, що часто, обважуючи небо проханнями й марними обіцянками, не чуємо того «Візьми сам, яке травинкою шепоче він з-під ніг».
Вдало змальовує автор гармонійну мінливість світу контрасти вами («гляне любов на сніжинку – і та стане краплею сонця»); контрасти підсилюються навіть візуально (чорно-біле чергування сторінок). Подекуди є оказіональні структури (знадливо-грішні, непорочно-вишні, медвяно-прозорий). Проте приємно, що в цих поетичних текстах немає зовнішнього надміру, гри слів, фонічних чи структурних вибриків. Авторові це, зрештою, й не потрібно. Є більше – внутрішній діалог, що веде читача до власної рефлексії, якого часом так бракує нам для усвідомлення життя та себе у ньому.
Від своїх витоків українській літературній традиції був властивий синтез поетичних та музичних форм, синкретизм художнього мислення, відтворений у поліфункціональності новітнього художнього образу. Така міжмистецька контамінація є присутньою у збірці Василя Пахаренказавдяки доречному її ілюструванню пластикою Івана Фізера. Кожна зображена фігура має потужний емотивний код, живу енергію, що суголосні з настроєвою тематикою та сенсом відповідного йому вірша (наприклад, «Міряються силою» – могутність, «Бунтівник» – протест, «Народження планети» – безсмертя, «Двоє» – любов, тощо). Таке синестезійне чаклунство робить поезію не лише місткою та глибокою, але й принадною у стильовому оформленні.
Не оминути словом і лінгвістичну дуальність збірки «Білий налив», адже паралельно до українського тексту запропоновано переклад Тетяни Брукс. Одразу зауважимо, що переклад поетичного тексту справа – нелегка, тим паче, якщо потрібно з трепетом вберегти первинну автентику першоджерела й інтерпретувати текст так, аби метафора не втратила своєї ваготи, аби іноземний читач сприйняв для себе українську поезію як екзотику (побачив, як ґоґоситься чорнобривець, скуштував медвяний смак білого наливу, заплакав від скалки любови в оці та вічув як льон літ торкає Вічности). Тому деякі вірші мають не лише по одному, а й по два-три варіанти перекладу. В передньому слові Тетяна Брукс ділиться деякими труднощами ітонкощами тлумачення художнього тексту, цитуючи навіть самого автора («переклад – як жінка: або гарний, та не вірний, або вірний, та не гарний»).
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»