Re: цензії

24.05.2019|Ігор Зіньчук
Історія кохання з ароматом яблуневого цвіту
Сталь і золото – 5 незвичайних видань «Книжкового Арсеналу»
18.05.2019|Микола Адам, член спілки письменників Білорусі, письменник, перекладач
Магія слова
16.05.2019|Юлія Юліна
Любов і Завірюхи
13.05.2019|Наталя Федько, письменниця
Чи можна повірити в світло, якщо в душі – сутінки?
11.05.2019|Юлія Юліна
Тринадцять химерних історій
10.05.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Квіти душі празникують у слові
01.05.2019|Микола Гринь
Батуринська голгофа Сергія Павленка
29.04.2019|Антоніна Корінь, науковець літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого, м. Кропивницький
Він на коні – «живіший всіх живих»
25.04.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Щебече птиця слова в небі дум

Re:цензії

11.05.2019|16:37|Юлія Юліна

Тринадцять химерних історій

Вікторія Гранецька. Reality Show / Magic Show: збірка оповідань. – Вінниця: Дім Химер, 2019. – 192 с.: іл.

Двостороння збірка оповідань Вікторії Гранецької RealityShow/MagicShow– це тринадцять історій, як реалістичних, так і містично-фантастичних. 

У книжках Гранецької не буває нічого випадкового. Те, що оповідань 13, - теж не просто так. У картах Таро число 13 символічно позначає "Смерть". Окрім того, деякі тлумачі Біблії впевнені, що 13-го числа Адам і Єва скуштували забороненого плоду, що цього дня Каїн убив Авеля, що тринадцятого зліталися на шабаш 12 відьом, до яких долучався 13-й – Сатана. Звісно, наука всього цього не підтверджує, але забобони, пов’язані з цим числом, міцно вкоренилися в українській культурі.

Отже, перша частина збірки – RealityShow. За твердженням авторки, це шість химерних оповідань, в основу яких, однак, покладено реальні події.


Рак (макрозйомка)

Це оповідання про хвору на рак молоду жінку, яка приїхала доживати свої останні дні/тижні/місяці на море й фотографувати раків (вдала гра слів, правда ж?).

«Напевне, тепер мені теж недовго зосталося жити, якщо мене виїдає рак. Не знаю, кому й навіщо спало на думку назвати цю недугу словом, що водночас є назвою ані доброї, ані злої живої істоти, але так уже назвали, нічого не вдієш».

Гранецька намагається якомога більш реалістично передати почуття молодої, але смертельно хворої жінки. Однак, попри важку тему, оповідання сповнене оптимізму й любові до життя. 

 

Емігрантка

Оповідання про жінку, яка вийшла заміж за іноземця. Це несподівано патріотична історія про справжню українку, яка й на чужині не забула, хто вона і чия кров тече в її жилах 

«Діана, як одержима, потребувала щодня хоч найменшої дози України. Щовечора дивилася новини BBCта CNNу болючому сподіванні, що там буде про Україну, і таки отримувала своє».

 

Дім Марії

Оповідання про чоловіка, який колись утратив кохану дівчину, і не зміг упоратись із травмою. 

«Коли він приходив, її батьки завжди дякували. Він спочатку соромився – сорокарічний неголений мужик у чорній куртці-шкірянці завітав на гостину до рафінованих інтелігентів – посидіти, випити чаю, помовчати, а вже біля дверей, незграбно прощаючись і знову зачепивши плечима занизький для його майже двохметрового зросту одвірок, укотре сказати що в нього все гаразд... Хоч увесь його занедбаний вигляд, його потерта куртка, старі джинси, брудні черевики… усе кричало, що негаразд. Ось за це, мабуть, і дякують, - промайнула думка після останніх відвідин. За те, що так і не одружився, не знайшов путньої роботи, не став нічиїм батьком… Після неї» 

Сюжет не новий, щось подібне ми вже зустрічали, наприклад, у романі української письменниці Анастасії Нікуліної «Сіль для моря», але містичний момент із домом, який притягує, надає цій історії неповторності.

 

Доглядальниця

На відміну від попередніх, значно довше оповідання. Тут нема ніякої містики. Сувора правда життя. Про людину без честі й совісті, яка, однак, уважає себе мало не янголом. Таких вовків ув овечих шкурах довкола нас – хоч греблю гати! Історія, яка майже напевно викличе в читача огиду й обурення.

 

Фріц капут

Тільки-но закінчилася Друга світова війна. Війна, що зруйнувала сім’ї, забравши життя численних синів, чоловіків і батьків. Жінки й ті з чоловіків, котрі залишилися серед живих, міркували над тим, що робити далі, вони були розгублені й спантеличені. І тут цей німець…

«Одного морозяного ранку в лісі знайшли німченя. Ця звістка вмить облетіла всеньке Покутине, хоч то був не єдиний схожий трапунок останнього року війни: Червона армія завзято гнала залишки німців, і сільські дядьки не вперше потай від радянської влади вибиралися у ліс по дрова і когось там знаходили. Зазвичай привозили на підводах уже мертві, понівечені тваринами, обмерзлі тіла (жінкам належало обмивати і ховати їх по-людськи), а тут – привели живого». 

Це історія про любов-агапе. Агапе (грец. Ἀγάπη – любов) – термін, що позначає в Священному писанні поняття християнської любові (милосердя). У грецькій мові на позначення любові є аж чотири слова: «агапе» означає любов до ближнього, тоді як «філія» – це «любов-дружба», «ерос» – кохання, статевий потяг, і «сторге» –  любов-прихильність, зокрема батьківська. У класичних грецьких текстах слово «агапе» можна зустріти, зокрема, в діалогах Платона.

У біблійних текстах – це любов як до Бога, тобто любов-благоговіння, так і любов до ближнього, тобто любов-турбота. 

На початку 30-х років ХХ століття шведський теолог Андерс Нигрен написав книгу «Агапе і Ерос» (Nygren А. Agape und Eros. 1930), в якому подав ѓрунтовний аналіз цих двох типів любові.

В оповіданні Вікторії Гранецької любов-агапе проявляється у ставленні жінки, яка втратила на війні трьох своїх синів, до юного німця, знайденого в лісі місцевими чоловіками. Це зворушлива історія милосердя й турботи, яка нікого не залишить байдужим.

 

Жінка з неба

Останнє в частині RealityShowоповідання. Воно не нове, вже виходило друком у збірці «Я likeУкраїну» у 2016 році (видавництво «Нора-Друк»). Історія, від якої шкіра береться сиротами. Читаючи це оповідання, ви зможете побачити життя на сході України очима місцевої мешканки Регіни, до якої спочатку прийшла війна з постійними обстрілами, а потім несподівано «завітала» в гості мертва пасажирка збитого над Донбасом у 2014 році Boeing-777.

Пам’ятаєте, як казав Максим Горький про Василя Стефаника? «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина!». То він не був знайомий із Вікторією Гранецькою.

Друга частина збірки – MagicShow. Це вже фантастичні оповідання. Для мене як для людини, яка полюбляє фільми жахів і психологічні трилери, вона навіть трохи цікавіша за «реалістичну» частину. Тут іще більш напружені сюжети й несподівані фінали. Тут люди мають імена дерев і помирають разом із ними, тут оживають портрети в галереях і танцюють химерний танок із нічним охоронцем, тут невдаха намагається знайти своїх так званих перехресних двійників і позичити в них трохи талану за допомогою ляльки-мотанки, що має спрацювати як амулет. У цій частині є оповідання-антиутопія, є історія про привида і є про людей, які перетворюються на звірів. На будь-який смак, словом. А тринадцяте оповідання, заключне в цій книзі, просто переверне все догори дриѓом, залишаючи яскравий післясмак. Власне, його неодмінно треба читати останнім, бо без усіх попередніх оповідань ви просто не зрозумієте його сенс. А прочитавши, нарешті дізнаєтесь, чому авторка на перших сторінках книги не радить вам читати збірку в потягах. 

Reality Show/Magic Show – це друга книжка новоствореного вінницького видавництва «Дім Химер». Це «нішеве» видавництво, котре спеціалізується на так званій химерній прозі: містично-психологічні трилери, горор, детективний нуар, неоготика, темне фентезі, екзистенційний (пост)апокаліпсис, футуристична (анти)утопія тощо. Про першу «ластівочку» новоствореного видавництва – психологічний трилер Поліни Кулакової «Дівчина, яку ми вбили» – можна почитати тут



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери