У видавництві «Discursus» вийшла у світ нова поетична збірка лірики члена нашої Міжнародної літературно-мистецької академії України, поета з Прикарпаття Ярослава Савчина «Живиця». Як акцентує в передмові колега автора, відомий поет, головний редактор літературно-мистецького журналу «Перевал» Ярослав Ткачівський: «Книжка «Живиця» – символічна – десята, з якої струменить життєдайне джерельце добірної лірики вже зрілого автора. Освіжаючий ковток із поетичної кринички Ярослава Савчина не завадить і Тобі, шановний читачу! Адже поетичне слово споконвіку має цілющу силу».

У трьох розділах збірки – «Серцевий дотик», «Стремена вічності», «Ранковий вибух вишень» – струмениться лірична пісня душі автора, який тонко відчуває довколишній гармонійний і дисгармонійний світ.

Я між вод і вогню попелію живильним дощем.

Я вершину знайду і офірні ключі від недолі.

Я оголений нерв натягаю струною на радість чи щем.

Я вмиваюся сонцем, як спасовим яблуком волі…

(«Живильний дощ»).

Серцева пуповина життя, вічно живильний рідний край, намолена сільська церквиця, поріг батьківської світлиці пульсують життєдайною підживлюючою енергією з вірша до вірша, від автора до читача.

З світів манливих, колій і доріг,

Через здобутки, долі і марноти, –

Ночами сниться батьківський поріг

І колискових незабутня нота.

Тут незворушня перша висота.

Тут сива мудрість, свячена віками.

У погляді проникному Христа

Шукалась істина, єдина, між гріхами.

Як літній вечір огорне теплом…

Таке відчуєш тільки з рідним краєм.

Іконостасові якого б’єш чолом

І без вагань назвеш це місце – раєм.

Тут покоління пишуть родовід.

Їх сивим духом вічніє живиця.

Церковний дзвін пливе під небозвід,

Освячуючи древні й юні лиця.

(«Живиця»).   

«Серцевий дотик» опоетизовується вічною та святою інтимною чистотою простягнутої руки з при­страсним відчуттям серця до поєднуваного й роз­діленого блаженства двох у лоні і полоні солодких мук любові етично і чуттєво, з мелодійними подихами слова й душевної чистоти граниться автором на сторінках «Живиці»:

А ми з тобою горами підем.

Карпатським трунком разом огорнемось.

У наш щасливий, сонячний Едем,

Як в теплі води, глибоко пірнемо.

До рути-м’яти схилимо блакить.

В садах вишневих обіймемо ранок.

Де тихо так, де в росах щастя спить,

Для двох сердець віншуючи серпанок…

(«Посвята»).  

Ліричні поезії нової збірки Ярослава Савчина стверджують образно-метафоричний авторський почерк, водночас розвиваючи і гранулюючи тонкість і точність відчуття слова, порівняння, літературного образу, метафори, інтимної чистоти і естетичності.  

Нещодавно вийшовши з друку, «Живиця» вже отримала перші належні відгуки від колег автора на перших презентаціях  – Євгена Барана, Ярослава Ткачівського, Степана Процюка, Богдана Томенчука, Василя Кузана, Ігоря Лазоришина, Івана Гавриловича, Світлани Бреславської, Василя Карп’юка, Оксани Сподар, Василя Бабія, Олександра Букатюка, Лесі Геник, Любомира Михайліва, Лесі Шмигельської та інших творців і поціновувачів поетичного слова. Отримав автор і відзнаки за нову поетичну збірку на літературних конкурсах. Видавництво  «Discursus» представить «Живицю» на відомому Львівському книжковому форумі.