Re: цензії
- 23.01.2026|Віктор Палинський…І знову казка
- 23.01.2026|Ніна БернадськаХудожніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«З Майдану вірші не прогнати і киями…»
Олег Гончаренко. Буремні буриме свободи. Антологія сердечних відлунь: поезія.— Мелітополь: видавничо-поліграфічний центр «Люкс», 2014. — 135 с.
Коли Олег Гончаренко подарував мені свою незвичайну книжку «Буремні буриме свободи. Антологія сердечних відлунь», я відразу згадав колись давно почутий поетичний рядок «Мій вірш не салонний, він більше з соломи». Адже жанр буриме (тобто французькою мовою «римовані закінчення») належить до салонної поезії XVII століття. Це таке собі словесне забавляння, що полягає у створенні віршів, частіше жартівливих, на задані рими.
Із французьких салонів жанр перекочував пізніше до російських, а в українській поезії його згадано тільки тепер завдяки потугам майстерного віршотехніка Ігоря Качуровського. І раптом ціла книжка, написана на рими з окремих поезій українських авторів — від Тичини, Рильського, Сосюри й Бажана до наймолодших. Загалом, понад шістсот імен! «І можна було би працювати і далі, бо ніякій більше землі у світі Бог на дав скількох прекрасних поетів, як Україні», — пишається Олег Гончаренко. Про якісь тут салони годі й казати — йдеться здебільшого про поезію… з соломи. Тобто щирі та невимушені ліричні рядки про нашу традиційну українність:
Вишита маминим хрестиком тайстра
Повна зайцями пропахлого хліба.
Так передає в жанрі буриме Олег Гончаренко вірша Романа Вархола «Чорного соболя, чорного лиса…». А ось як вникає у своєрідний поетичний світ Павла Мовчана:
Ізнов стою «Мамаєм» серед світу!
Летить-летить кульбабка-парусець…
Під сяйвом золотого верховіття
і злий бур’ян — лиш «добрий бур’янець».
Німіють книгозбірні і скарбниці,
сприйнявши в непотрібні двері цвях:
всю мудрість і «кирилиці», і криці
тут відає і ніби-злий реп’ях.
Звісно, є патріотичні вірші-буриме на відомі рядки «На Аскольдовій могилі // Поховали їх…» Павла Тичини та «Котиться кураїною // В теплі краї: «Кур-р-р-ли-и!» Дмитра Іванова. Є і чимало пародійних, але цілком доброзичливих рядків — як і має бути в «антології сердечних відлунь».
Скажімо, на вірш Віталія Коротича «Переведіть мене через майдан…» маємо «Верніть мені морозяний майдан», на рядок Марії Якубовської «І перший ряд впаде, обдурений киями…» читаємо: «З Майдану вірші не прогнати і киями: // де лиш один звучав, їх сотню спалахне!». Жартівливо звучать в буриме Олега Гончаренка на рядки Олександра Шарварка «Минають дні, а люди оминають» — «Не рими — навіть мислі оминають», Миколи Славинського «Доба настала хитра, язиката» — «Така луна — як Хвеська язиката… // Гуде усе — од бань до домовини!», Данила Кононенка «Де шлях чумацький межами рипів…» — «Нехай би хоч один вітряк рипів» // Можливо б Вічність не страждала так від спраги», Вікторії Климентовської «Зривається і мчить світ заочі собака…» — «Душа скавчить побита, як собака…», Сергія Борщевського «Картали, що обрав «язик» — «Од спраги аж затерп язик… // То й що, як одібрало мову?!», Тетяни Майданович «Чи ти перед лицем Господнім…» — «Не віриться обіцянкам Господнім…», автора цих рядків «Не встиг я дописати Вам листа…» — «Навряд чи дочекатися листа // від щастя…». Дотепністю дихають і останні рядки буриме з вірша Миколи Холодного:
Об’єднується нація
«по п’янці» і… на футболі…
Крім уже згаданих Дмитра Іванова та Миколи Холодного, в книжці знаходимо вірші, сиріч буриме Гончаренка, на моїх земляків-чернігівців Леоніда Горлача і Станіслава Реп’яха, Миколи Адаменка та Анатолія Мойсієнка, Миколи Ткача і Петра Куценка, Олександра Олійника та Любові Карпенко, Василя Буденного і Миколи Турківского, Сергія і Тетяни Дзюб… Та і сам автор має автобіографічну причетність до нашого міста: в пору юності, після закінчення технічного училища, деякий час працював складальником корпусів металевих суден у Чернігівському порту.
Нині мешкає в місті Мелітополі Запорізької області. Автор двох десяток поетичних книжок. Особливо помітною стала унікальна збірка «Катрени оголошених картин» з його 420 поезіями, навіяними живописом Івана Марчука. Новий етап у пошуковій творчості поета — книжка «Буремні буриме свободи». «Загалом це талановито вчинений експеримент. Але саме незвичайність роботи пробуджує елементарну цікавість: «Невже таке можливо?!» — констатує в передмові Ірина Потапська. Цілком можливо. Бо ж, як зізнається Олег Гончаренко, «пишучи нові і абсолютно автентичні «авторські!» вірші на рими з окремих поезій своїх братів по болю… поет тим самим намагається донести до нас Істину: «Ви і я — Ми! Ми — совість, мова, душа і кров народу…» Високомовно, але краще не скажеш…
Безперечно, ця книжка належить до таких самобутніх книжок у нашій літературі, як, наприклад, видані в останні два десятиріччя збірки Віктора Мельника «Трильярди сонетів» та «Шахопоезія» Анатолія Мойсієнка, чи роман-паліндром Олександра Шарварка «ЧарДрач»… Чим же ще не стільки новим, скільки призабутим старим подивують наші письменники?
Коментарі
Останні події
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 23.01.2026|18:01Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
- 23.01.2026|07:07«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
- 22.01.2026|07:19«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
- 21.01.2026|08:09«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 20.01.2026|11:32Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
- 20.01.2026|10:30Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
- 20.01.2026|10:23Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
- 20.01.2026|10:18У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню
