Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Діалог з Богом
Матіяш Богдана. розмови з Богом. Видання друге, доповнене. – Брустурів: Дискурсус, 2013. – 80с.
Цього року в межах Форуму видавців я мала приємність зробити відео-інтерв’ю з пані Богданою. До того моменту мені чомусь завжди її «розмови з Богом» видавалася схожими до «Ще однієї молитви» отця Яна Твардовського. І я навіть насмілювалася шукати спільні точки дотику, проводити паралелі, визначатися з аналогіями… Але от власне на тій бесіді моя думка змінилася. Богдана Матіяш слушно підмітила, що література це не просто так тексти самі по собі, а й відбиток того як людина живе. А способи життя поета і священика вочевидь є різними. Твардовський називав себе священиком, який пише вірші, але ніколи не позиціонував себе як поет. Його священиче покликання завжди було на першому місці.
Власне тому, мабуть, не завжди добре братися когось з кимось порівнювати. Краще бути уважним та вдячним читачем, вміти проживати книжку разом з автором. Але вочевидь вперше, під час читання, я зрозуміла, що між мною і автором є ще хтось…це був Бог. І «перш ніж ти Боже захочеш щоби моє серце спинилося навчи мене говорити з деревами». Любов до природи дуже відчутна чи не у кожному вірші авторки. А флору і фауну, мабуть, можна назвати наскрізними мотивами збірки: «Господи навчи мене бути просто як ростуть шипшини». Адже так важливо «аби я жодне з твоїх сотворінь не поранила голосом».
Лірична героїня ділиться з Богом проблемами на щодень: «а ще мій Господи тепер за дня не вдається пекти хліб/ я навіть не скажу що стає на заваді може постійна спека/ може я просто боюся що він надто швидко зачерствіє». А ще важливо вміти визнавати свою малість: «знаєш мій Господи найгірше те що я ніколи не встигаю подякувати тобі». Бо справді, так легко і просто, коли знаєш, що є хтось сильніший, що можна спертися на чиєсь плече…
І як добре мовчати і вчитися слухати, «лежачи на волохатому килимі з повним ротом цукерок монпансьє». В цей самий час «недбало гортатиму томик блейка власне тільки тому/ що мені подобаються ці пожовтілі сторінки й готичні літери а правою чухаючи/ свого кота якого ти називаєш так само як і мене просто Бо». Як часом приємно відчути небезпеку «після дощу підставляти руки гілкам дерев».
В кожного бувають хвилини розпуки, коли щось обривається. Тоді треба легко і просто сказати про це Господу: «в мене часто Боже щось розбивається але переважно там усередині/ і на щастя цього майже нікому не видно». Ось «чому я так хочу заховатись у найдальший куток твого дому/ й просто мовчати з тобою Господи».
Цікаві у авторки рефлексії з приводу образу власного серця: «я чомусь уявляла собі що моє серце подібне до якогось плоду/ щось на кшталт мигдалевого зерняти або стручка з мільйоном/ насінини різного кольору й різного запаху…». Вочевидь ці насінинки мали б сіяти добро. Бо цікавість Бо безмежна: «…ти назвеш/ мені всі лісові квітки всі зорі кожну краплю води все що тримаєш…».
Також в розмові з Богом важливо говорити не тільки про себе, а й просити за інших: «Боже гори де беруть початок річки бережи струмки що течуть безболісно/ … бережи тих хто/ іде широкими дорогами й вузькими стежками несе із собою десятину/ майна».
А ще мені подобається, коли пані Богдана каже, що можна і треба пробачати все. Ми ж не знаємо наскільки багато вже пробачено нам. І потреба тиші, розмови з собою, з Богом допомагає у таких випадках. Бо справді важливо вміти подати руку людині, навіть не сподіваючись на те, що колись вона зробить для тебе те саме.
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
