Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
Re:цензії
Ще одна мандрівка пастуха бджіл
Нічого ніколи не буває випадковим, думаєш, беручи у руки нову поетичну збірку Наталії Пасічник під назвою «Пастух бджіл».
Зокрема, ілюстрація на обкладинці книги стала напрочуд доречною: адже це зображення сови, символу мудрості. Хоча для когось, навіть для самої авторки, сова – це просто гарний птах. Але особисто для мене ця мудра хижа птаха асоціюється з розумом, проникливістю, досвідом, що його набуваєш, долаючи довгі життєві дороги, полишаючи старі місцини, відкриваючи для себе нові.
Про мандрівку я згадала теж не випадково. Адже наскрізний мотив збірки «Пастух бджіл» - це мотив подорожі. А кому ж не відомо, що вирушання кудись – неможливе без розлуки, прощання із кимсь близьким, кого залишаєш вдома. Це та ціна, яку ти мусово сплачуєш щоразу, незмінна, ціна, що на неї немає пільг, наче на квиток у потяг.
Відповідно і настрій деяких віршів, що оповідають про подорож, мінорний, у рядках вчувається смуток, ностальгія, прагнення переосмислити, відчути душею той факт, що все в житті є минущим, вічно мінливим, плинним, як час, і нічого не затримується надовго: «ковток на прощання – вакцина від смутку і туги / за власним безумством яке не прожити удруге». Тож у поезіях збірки доволі часто зустрічаються згадки про вокзали, потяги, телефонні розмови, що на мить поєднують тих, хто перебуває далеко одне від одного, про порожні кімнати, листи, «у яких не буває новин», тут навіть слова «мов камінці вилітають з-під рейок затерплих», а «потяг на схід розітне нас мов лезо надвоє».
Написавши перший абзац, зрозуміла, що ризикую викликати у потенційного читача «Пастуха бджіл» украй хибне враження. Мовляв, згадки розлуки, смутку, вокзалів – чи це означає, що поезії авторки депресивні?
Аж ніяк, ці вірші насправді дивовижно мінливі за настроєм, мов лазурит, що змінює забарвлення залежно від пори доби. Уявний шлях, що ним провадить читача збірки Наталія Пасічник – одвічний і нескінченний, він пролягає у просторі і часі; перед уявним зором розгортається широкий овид: панорама безмежного океану, яким мандрують Колумбові каравели. І ми маємо змогу спостерігати за їх рухом, щоб вже за мить перенестися до Львова, де «у фонтанах на площі ринок лососі вперто ікру кладуть», і тече, як і століття тому, Полтва: у цьому поетичному вимірі вона не схована, вона досі плине по своєму одвічному руслу, щоб через неї міг перейти «п’яний дітвак», «воскреслий письменник антонич» - усім добре пам’ятний.
Образу міста – переважно холодного, покинутого і порожнього, - у збірці Наталії Пасічник протиставлено образ природи, населеної дивовижними істотами, хижими звірами, які, проте, не викликають жодного страху, а нездоланно ваблять до себе. Тут скрізь вирує життя, і «звірі крізь густий снують туман», туман, у якому ховаються мавки і почвари, сніг приховує «сліди ведмежат», а у хащах шастає дивний звір чупакабра. Це ліс, що опівночі «обертається містом». Всесвіт, у якому «небо тримають по черзі кити і коти».
Хоча деякі поезії у збірці написані від імені чоловіка, лірична героїня більшості віршів – жінка. Водночас присутній у поезіях і образ того, хто «дозволяє думати про себе і не просить винагороди», той, хто має «право на вибір – лишитись зі мною чи здати карти / принаймні до завтра».
Поезію Наталії Пасічник можна водночас назвати інтелектуально-рефлексивною, повною роздумів, і водночас дуже ліричною, настроєвою. Авторці у своїх текстах вдається зберегти баланс між двома протилежними полюсами – то оповідь ведеться з іронічно-холодною розважливістю, то приголомшує читача щемким вибухом почуттів. Хочеться відзначити низку яскравих, оригінальних образів у поезіях: «потяг у якому він їде – пустельна ящірка/ що лишає обірвані хвости вагонів», «худі голомозі дерева / розбігаються мов череда», «ліжка вузького скрегоче капкан», «літер іржаві крючки з’єднують нас погодинно», «метелик дощу на тонкому плечі».
Поезія, справжня поезія завжди дивовижно щира, інтимна, вона вражає відвертістю, межує зі сповіддю. І водночас – вона глибоко втаємничена. Заявляти, що рядки віршів написані «про щось», буцімто вони таки щось оповіли, те ж саме, що спробувати вступити в уявну полеміку з Магріттом, мовляв, це таки люлька, і я зможу тобі це довести.
Хоча поет, талановитий поет, і відкритий для світу у своїй творчості. Бо справді, «ми те що інші знайдуть на папері». І не більше. Все решта залежить від особистої інтерпретації читача.
Додаткові матеріали
- Пасічник Наталя
- Наталя Пасічник: «Літературне життя – це життя всередині письменника»
- Наталя Пасічник: «Одні книжки старіють, інші завжди залишаються актуальними»
- Писати правду
- Як сова бджіл випасає
- Застій як діагноз суспільства
- Хто пасе бджіл?
- Вас тут не стояло
- Не завжди солодка критика
- Про обнадійливу парость і деякі хвороби росту
- Гірка амброзія або відтінки «розтягненого» болю
- Наталя Пасічник. "Пастух бджіл"
- ЛеоПолтвіс у Львові. ФОТО
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!