На сайті «Главред» відбувся чат із лауреатом І премії «Коронації слова 2011» у номінації «Романи» для дітей 6 років за твір «Терезка з Медової печери» Наталею Пасічник. Спілкуючись із читачами, вона розповіла про враження від участі у «Коронації слова», про те, чим цей конкурс вдмінний від інших, про свою творчість, зокрема, про твір-переможець та, як сказала сама письменниця, «повість для хороших людей» «Терезка з Медової печери». Крім того, Наталя поділилася міркуваннями з приводу того, що є найскладнішим під час написання твору для дітей, а також розповіла про рівні письменницької успішності.

Подаємо стенограму чату з Наталею Пасічник.

redyska: Якщо не помиляюся, окрім літературної, Ви займаєтеся ще й перекладацькою діяльністю. Розкажіть, будь ласка, про Ваш перекладацький доробок.

Наталя Пасічник: Перекладацький доробок містить добірки сучасних австралійських та новозеландських поетів, а також добірку американської поетеси українського походження Джудіт Баумель. Мабуть, скоро вони будуть оприлюднені.

Тетяна: Що Вам дала перемога у «Коронації...»?

Наталя Пасічник: Приз. Можливість спілкуватися на «Главреді» з читачами. Масу задоволення.

Светлана: Много ли уже написано Вами произведений для детей?

Наталя Пасічник: Ні, це - єдина повість.

жолудь: Відповідаючи на питання читачів «Главреду», Ви написали, що трохи сумнівались у своїй повісті «Терезка». В чому полягали сумніви, і чи остаточно вони розвіялися з перемогою у «Коронації...»?

Наталя Пасічник: Я сумнівалася у динаміці сюжету, чи достатньо добре вона викладена. І ці сумніви досі не розвіялися.

кука: Доброго дня, Наталю. Кого з сучасних дитячих письменників Ви читаєте? А з українських сучасних дитячих письменників? Які твори для дітей Вам сподобалися останнім часом?

Наталя Пасічник: Я вважаю найкращим українським дитячим поетом Романа Скибу. А сучасна українська дитяча проза мені не дуже подобається. Надаю перевагу класику Всеволоду Нестайку.

мандарин: Дехто вважає, що для дітей писати - легка справа, дехто навпаки впевненний, що писати для дітей значно важче, ніж для дорослих. А яка Ваша думка з цього приводу? Що особисто для Вас було найскладнішим у роботі над «Терезкою»?

Наталя Пасічник: Найскладнішим було розробити сюжет, оскільки Терезка більше філософ за натурою, вона багато розповідає, але мало діє. У всій повісті лише дві пригоди - як Терезка потрапила на виставку собак, і як вони з Бровком хотіли упіймати чупакабру.
Коли я писала повість, не думала про дітей - сподобається їм чи ні. Я просто писала повість про свою собаку.

мандарин: Коли Ви писали свій твір Ви одразу адресували його для такого віку - шестирічок, чи, можливо, вікові рамки читацької аудиторії є ширшими?

Наталя Пасічник: Іван Малкович задав таку вікову категорію «від 2 до 102». Можливо, це і є вік читацької аудиторії моєї «Терезки».

Яр Левчук: Вітаю Вас із перемогою! Бажаю натхнення, творчих злетів, а найважливіше - любові та миру в душі. Наталко! Яку роль у Вашій творчості відіграє музика? Яку музику Ви слухаєте? Можливо, якась музика допомагає Вам писати. Поділіться, будь ласка.

Наталя Пасічник: У мене дуже невибагливі музичні смаки. Я можу послухати і Діму Білана, і дещо з Моцарта. Головне, щоб у музиці був драйв.
Музика відіграла роль у написанні поетичної книжки «Гра в три руки». Головна героїня повісті «Терезка» про музику нічого не говорить... А могла б...

ляля: Чи вже були якісь пропозиції від видавництв щодо публікації Вашого твору? З яким дитячим видавництвом Вам би хотілося працювати? Чому?

Наталя Пасічник: Були пропозиції, але я їх не буду афішувати до укладення остаточної угоди у вересні.

ляля: Якби Вашу книгу вже видавали, чи для Вас було б важливим, хто саме її ілюструватиме? Чи є в Україні художник-ілюстратор, чиї роботи Вам імпонують?

Наталя Пасічник: Не обізнана з цією сферою українського друкарства.

Жорік: А «Терезка» - це роман для дєвочєк чи для мальчіков? Чи універсальний? Дякую.
Наталя Пасічник: «Терезка» - це повість для всіх хороших людей. І поганих також - щоб вони стали кращими.

Жорік: Чи надихнула Вас перемога на подальшу роботу саме над творами для дітей? Чи Ви вже над чимось новим працюєте? Чи будете відсилати свої дитячі твори ще на якісь конкурси - Золотий лелека, Смолоскип, конкурс про професії від «Граней-Т»? Чому? Для чого і навіщо?

Наталя Пасічник: Я - малописабельний автор, і поки що у мене є лише одна ідея, але траєкторії розвитку її сюжету я поки що не бачу.

кука: Українська література для дітей все ще тяжіє до народних казок - магія, пригоди, і дуже рідко торкається справді важливих і гострих тем на відміну від, скажімо, скандинавської. На Вашу думку, чому українські дитячі автори переважно оминають своєю увагою складні теми?

Наталя Пасічник: Я не згодна з таким твердженням, бо навіть львівське «Видавництво Старого Лева» започаткувало серії книжок для підліткової аудиторії. А з приводу скандинавської літератури я не впевнена.

кука: Чого, на Вашу думку, в жодному випадку не повинно бути в дитячій книзі, яких тем в них не можна торкатися, про що не можна говорити з дітьми через літературу?

Наталя Пасічник: Особисто для мене негативним є дидактичний момент, коли вчать що таке добре і погано прямим текстом. У «Терезці» я намагалася такого уникати.

osmolovska: Наталю, Ви сама для себе більше поет, чи прозаїк? Чи однаково?

Наталя Пасічник: Я взагалі не прозаїк - я первинно поет. А прозові спроби здебільшого малого жанру, наприклад, есеї. А повість «Терезка» взагалі складається з десяти розділів.

Ангеліна: Наталю, перш за все вітаю Вас із перемогою! Скажіть, що для Вас участь і перемога у «Коронації слова»? Ви маєте чимало нагород - чим особлива нагорода від «Коронації...»? Дякую.

Наталя Пасічник: Фінансовим підкріпленням. Серед усіх конкурсів «Коронація» мала найбільшу грошову винагороду.
Повість «Терезка», в якій я трохи сумнівалася, виявилася таки успішною.

Степан Таран: Наталю, а що і як Ви читали, коли Вам було 6 років, як це на Вас вплинуло? Чим Ваша «Терезка...» схожа і чим відрізняється від тих книжечок Вашого дитинства?

Наталя Пасічник: У віці 6 років я дуже любила «Буратіно» та «Карлсона». Я хотіла, щоб «Терезка» була схожа на ці тексти, щоб вона увійшла в історію світової дитячої літератури.

Ангеліна: Чи вперше Ви спробували свої сили в конкурсі «Коронація слова»? Як дізналися про конкурс?

Наталя Пасічник: Втретє. Вперше я написала у 90-х роках невеличкий роман (я ще була тоді в школі), але він не пройшов. І слава Богу!

Про конкурс дізналася з оголошення газети «Літературна Україна».

booklia: Наталю, у Вас доволі вибаглива читацька аудиторія:) Її справді захопити книжкою дуже важко. В чому, на Вашу думку, найскладніше в написанні творів для дітей? Що є запорукою успішної дитячої книжки?

Наталя Пасічник: Думаю, що гумор і іронія.

booklia: Кому першому Ви читаєте свої твори? Чи є у Вас свої маленькі критики, на розсуд яких Ви першими представляєте твір? Можливо, молодші сестри-брати.

Наталя Пасічник: Першим читає мої твори, в основному поетичні, поет Роман Скиба. Діти «Терезку» ще не читали.

ant: Про що Ваш твір-переможець?

Наталя Пасічник: Це - історія про таксу Терезку, яка жила у Львові на вулиці Медової печери і любила читати книжки. Сюжет розгортається під час тижня, коли її господиня поїхала у відрядження, а вона залишилася сама. Терезка читає книжки і розмірковує про сутність буття, а зміст книжок переповідає своєму другові Бровку.

Irуna: Ваші улюблені творі і автори? Які художні твори, як вважаєте, у своєму житті повинна прочитати кожна людина? Чому?

Наталя Пасічник: Серед дитячої літератури - «Буратіно», «Малюк і Карлсон» і дитячі вірші Романа Скиби.
З дорослої - їх багато.
Мабуть, Біблію, давню міфологію.

олесь: Чи є у Вас літературні учителі, кумири? Якщо так, то - хто саме і чому?

Наталя Пасічник: Серед літературних учителів - Маріанна Кіяновська та Роман Скиба. А кумирів - уже немає. Була кумиром Цвєтаєва.

гену_гу: Наталю, а вірші для дітей Ви пишете? Якщо так, до їх можна почитати, якщо ні - то чому?

Наталя Пасічник: У мене була одна спроба «Коала з Гватемали», пригодницька поема. Але, на мою думку, вона невдала, тому публікувати її не збираюся.

жолудь: Таксу Терезку Ви списали з рельної собачки чи повністю вигадали? У Вас є домашні тварини? Чому саме такса, і чи спостеріали Ви за поведінкою цих собак перед написанням книги?

Наталя Пасічник: Терезку я списала зі своєї рідної такси Сюзі, з якою ми живемо разом вже сім років від її народження. У нас вдома було три покоління такс, і, так склалося, що Сюзі - остання із могикан. У нас для неї не було пари, тому вона так і залишилася вічним собачам.

гену_гу: В першу чергу Вас знають як поета, чи Ви подавались на «Коронацію» ще в номінації «Пісенна лірика»? Якщо ні, то чому?

Наталя Пасічник: Подавалися минулого року, але я була настільки лінива, що навіть не опрацювала ті тексти, а подала їх у вигляді звичайної, не пісенної, поезії. Як наслідок - нічого не виграла.

Груша: Ви ще часто виступаєте в ролі журналіста - робите інтерв´ю з письменниками. Розкажіть трошки про цю сферу Вашого життя. Де друкуєтесь, за яким принципом обираєте людей для інтерв´ю, з ким би хотіли зробити інтерв´ю, якби була можливість зробити його з будь-ким на планеті?

Наталя Пасічник: Інтерв´ю я роблю в основному з письменниками і за допомогою «електронки». Єдине «живе» інтерв´ю - з директором Музею ідей у Львові Олесем Дзиндрою на тему річки Полтви.
Хотіла би зробити інтерв´ю з людьми, які вже померли, наприклад, із Цвєтаєвою.

Oksamytkaa9: Чи будеш брати участь наступного року в «Коронації слова»? Випадково не в номінації «Пісенна лірика про кохання»?

Наталя Пасічник: Ні, не буду, бо не пишуться пісенні тексти.

Груша: Що б Ви порадили тим, хто хотів би подати свій твір на конкурс, але сумнівається? Подавати попри все? Дати його комусь почитати, прислухатись до критики?

Наталя Пасічник: Перше, друге і третє.

надя: Наталю, розкажіть про літературне життя у вашому рідному місті? Чи багато там літературних подій, читань, письменників?

Наталя Пасічник: У Теребовлі літературного життя немає, а в Тернополі, де я зараз працюю і мешкаю, ми відновили літературні четверги при НСПУ. Власне модерацією займаюся саме я. Вже провели шість вечорів. У гостях у нас побували як місцеві письменники, так і приїжджі, наприклад, літклуб «Маруся». У серпні плануємо провести зустріч із поеткою Марією Шунь, яка наразі проживає у США.

Natali_: Як, з чого розпочався Ваш творчий шлях?

Наталя Пасічник: В основному з написання віршів. Думаю, ним він і закінчиться.

mari: Як ставитеся до критики? До чиєї критики дослухаєтеся?

Наталя Пасічник: До критики ставлюся вкрай негативно. Дослухаюся тільки до окремих людей.

Зусь: Поздравляю, Наталья. Но буду откровенен. Для меня не вяжутся понятия: дети шести лет и романы. Какие аналоги такой связи Вы можете назвать из классики? Спасибо.

Наталя Пасічник: Первинно цей роман є повістю за розміром. Конкурс висував вимоги романів, я надіслала повість. Мабуть, це - спірне питання: чи це роман, чи повість.

Бобер Пух: Наталю, до якого сучасного мистецького напрямку ти б віднесла свою поезію та прозу, і що конкретно надихнуло тебе на написання «Терезки»?

Наталя Пасічник: Про напрямки - не знаю.
Надихнула мене моя власна такса Сюзі, яка живе у моєму рідному місті Теребовлі на Тернопільщині з моєю мамою.

инга: Наталя, Ви часто буваєте у Києві, на різноманітних «смолоскипівських» подіях тощо. З ким із молодих поетів Ви спілкуєтесь? Чи правда, що існує якась конкретна молодіжна літтусівка? Чи зараховуєте Ви себе до поетів двохтисячників, і як взагалі ставитеся до таких узагальнень? Дякую.

Наталя Пасічник: Тусівка зараз перейшла у мережу. За віковим принципом я зараховую себе до двотисячників і вважаю, що такий поділ є найбільш прийнятним і зрозумілим. Спілкуюся - із усіма.

инга: Чи не плануєте Ви себе спроубвати в інших жанрах, кіносценаріях, наприклад? Чому?

Наталя Пасічник: Ні, не планую. Не маю до цього таланту.

инга: Що для Вас, як для письменника, є показником успіху? Перемоги у конкурсах, читацькі відгуки, публікація книг? Коли, на Вашу думку, письменник може вважатися успішним?

Наталя Пасічник: Є два рівні успішності. Перше - це почутість (популярність) письменника. Другий - якість його текстів. Я волію до другого.

инга: Творчість письменника приносить прибуток? Чи реально жити лише з неї? А якщо дуже постаратися?

Наталя Пасічник: Я би хотіла жити з творчості. Але наразі я живу з педагогічної діяльності і частково - з навкололітературних творчих підробітків.

инга: Що Ви порадите робити молодому автору, який тільки розпочинає свій творчий шлях як поет?

Наталя Пасічник: Багато читати, порівнювати і осмислювати. Крім текстів, намагатися створити якусь легенду про себе як про особистість, тому що це не менш важливо.

Груша: Чи не думали Ви переїхати до Києва чи Львова, адже там літературне життя значно активніше?

Наталя Пасічник: У Львові я мешкала три роки і не скажу, що літературне життя там значно активніше. Власне літературне життя - це життя всередині письменника, а де письменник мешкає - не так і важить. Я хотіла переїхати до Києва, але наразі передумала, оскільки не знайшла якоїсь вакансії за приниципом «где бы не работать - лишь бы не работать», всюди були вакансії - «работать, работать, работать...»

Коротка довідка про гостю «Главреду». Наталя Пасічник народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області.

За освітою - філолог-германіст. Закінчила бакалаврат Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (2006), магістратуру Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (2007), аспірантуру Львівського національного університету ім. Івана Франка (2010).

Автор поетичних збірок: «Елегія печалі» (Теребовля, 2002), «Портрети доби Ренесансу» («Джура», Тернопіль, 2006), «Гра в три руки» («Видавництво Сергія Пантюка», Київ, 2009).

Нагороджена преміями: конкурсу «Поетичні Майстерні» (2003), конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005, 2008, 2009 рр.), конкурсу ім. Б. І. Антонича «Привітання життя» (2005), літерфесту «Неосфера» (2007), міжнародного конкурсу «Гранослов» (2008), часопису «Захід-Схід» (2008), часопису «Мистецька сторінка» (2008), фестивалю «Просто так» (2009), конкурсу «Рукомесло» (2009), журналу «Дніпро» (2009), конкурсу «Витоки» (2009), порталу «Буквоїд» за «Найкращу поетичну збірку» (2009), конкурсу оповідань «Прекрасне поруч» (2009, 2010 рр.), конкурсу «Коронація слова» (2011).

Асистент кафедри теорії і практики перекладу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Відповідальний секретар Богемного Вісника «Культреванш». Член редколегії журналу «Золота Пектораль». Член Національної спілки письменників України з 2009 року.