Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
Re:цензії
Коли шум проходить
Назва цієї статті (чи, як бажаєте, відгуку) – не пародійне звуконаслідування. Коли я вигадував її, ні про що таке не думав. Просто зівпало, чи щось у цьому дусі. Чому, як, коли і навіщо – усе поясню потім (тобто нижче).
На ІІ Всеукраїнському фестивалі поезії ім. Т. Мельничука у Чернівцях я познайомився з Інґою Кейван - чернівецькою поетесою. І зараз я повідаю усі свої гріхи. Перший гріх - про презентацію пані Інґи у Франківську я почув від Степана Васильовича Процюка, але на неї не з´явився в силу бюрократичних обставин. Другий гріх - першою моєю думкою було не: «Яка ця поезія?», чи «Що це за книга?», а: «Яке цікаве поєднання імені і прізвища». Третій гріх - нічого з доробку Інґи Кейван до знайомства я не читав. Вибрані поезії почув уже на фестивалі.
Повертаючись додому, я із вдячністю віз електронну книгу «Тремтіння сфер. Коли Бог приходить». Чесно кажучи, ця збірка (чи правильніше поділити її на 2 субзбірки) перевернула моє стереотипізоване уявлення про електронні книги. Це не PDF-скани чи файли формату DOC. Це, по-перш, дуже оригінальний дизайн, ілюстрації та саме технічне виконання: можна гортати сторінки, приємна текстова гарнітура та зручність. По-друге, - це вірші.
Книга перевернула і моє застаріле і знову-таки стереотипізоване уявлення про жіночу поезію. «Це коли пишуть про самотність , голубі штори, квіти, нереалістичні страждання, хмарки, парфуми, Париж, паризькі парфуми, котів і т.д. А вульгарні жінки пишуть про свої враження після самі знаєте, чого; про чужі враження після самі знаєте чого; про загальні враження після самі знаєте, чого», - так думалося у моїй напівпорожній голові.
Я насправді чекав чогось іншого. Їхав у поїзді і чекав, що на моєму моніторі буде щось інше, щось, що мене здивує і сподобається мені. І моя літературна інтуїція не підвела.
Колір цих віршів - це ультрамарин. Саме ультрамарин. Це колір зимового вечора, коли в горах світить місяць у повні і співають вовки. Вовки - це один із концептів творчості Інґи Кейван:
Рука - вже частина морди,
Вовк - частина мене.
Ми стаємо одним запахом
Та відводимо жадібні погляди.
Знову давній інстинкт
Бере гору:
Самозбереження
(«Годую з долоні пташку»)
Це, вважаю, персоніфікована тяга до волі, тяга до втечі, звільнення від умовностей світу. Чому саме вовк? Чомусь ця тварина викликає у мене асоціації із чесністю. Чесністю нордичного типу. Ще - інакшість. Вовки, сови, ворони - негативна конотація супроводжувала цих тварин споконвіків саме за їхню інакшість, я думаю. Цей концепт реалізується (на прикладі інтермедії «Інші») і у понятті материнської відданості - відданості не «за правилами» світу . Вони витонченіші і не підвладні моєму розумінню. Я можу рефлексувати хіба що наосліп.
Не наосліп можна відчувати пульсації поезій із розділу «Калі» - це не просто авторська рецепція культу жорстокої богині - це намагання створити архетип, визначити несвідомі причини і наміри жінки бути сильною. Ця сила проходить повз неї непомітно, неначе легкий бриз по обличчі.
«Коли Бог приходить». Бог приходить тоді, коли проходить шум. Шум - це місто, люди, автомобілі, телебачення, радіо, інтернет, бюрократи, юристи, політики. Це все, що заважає бути тет-а-тет із самим собою. Бог приходить тоді, коли тихо. Розуміння цієї збірки - це насамперед проекція сентенцій авторки на свою особистість. Тоді відбувається певний ефект медитації і:
...ти стягуєш голову ременем,
Аби не розпалась,
Як стулки горіха сухого...
(«Коли Бог приходить»)
Поезія Інґи Кейван - це специфічна метафорика і строфіка, яка витворює свої повороти і хайвеї, сповнені алюзійними зупинками, що грунтуються на особистих вподобаннях авторки (крім усього іншого, я дуже люблю «The Doors», «Солярис», вовків, ліси, повний місяць, фольк і ще багато речей, які зустрічаються у збірці). Врешті, це якісна поезія , а це вже явище об´єктивне.
На фото: Інґа Кейван
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!