Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Збита роса зі споминів
Галина Яструбецька. Поліський пілігрим: поезії / Передмова Віктора Давидюка. – Луцьк: ДП «Волинські старожитності», 2011. – 156 с.
Галина Яструбецька видає свою третю поетичну книгу. До перших двох «Memorioglifika» (Різьблення на пам´яті) та «Photodosia» (Світлодаяння) я писав передмови. Видається дивним, чому хочу говорити про третю книгу? Справа не в симпатії до автора, хоча, частково, це теж відіграє роль. Справа у тому рівні поетичного, яке змушує мене вкотре згадувати власні історії, повторюючи вкотре афоризм харківського критика і перекладача Володимира Брюггена: «Найдорожчим у житті є втрати»...
Власне книга присвячена тому світові, серед якого виростала, жила лірична героїня Галина Яструбецької і якого немає. Шість розділів книги немовби є шістьма сходженнями авторки у минуле, аби переконатися, що тятива часу крихка і етерна, невловима («Батькові-Матері і селу»; «Білій хаті і синичці»; «Водам і дощеві»; «Деревам»; «Стежкам-дорогам»; «Квітам, травам, птахам»). Це така довга дорога - повернення до себе. Не кожен хоче пройти її. Не кожен зможе пройти її. Не кожен покликаний її пройти.
Має рацію автор передмови Віктор Давидюк, називаючи цю книгу «Спогадами втраченого раю»: «Такі місця є в кожного, якщо не на землі, то в серці. Часто їх не дуже й помічаєш. Поки вони є. Але коли втрачаєш бодай щось із їх контексту, починаєш розуміти, що вони були, і відчувати, як багато важили в твоєму житті, що саме там - земний рай, і тепер щоразу повертатимешся до тих місць як паломник на прощу».
Кожен із нас, принаймні більшість із нас намагається швидше втекти зі світу власного дитинства, забуваючи, що втікати не потрібно. Єдине, що варто робити - це наздоганяти цей світ, шукати невидимих стежинок, аби до нього повернутися... Бо потім єдине, що ми можемо ще зробити, - закарбувати його у власній пам´яті вічний нагадуванням, вічним ностальгійним болем, вічною екзистенційною втіхою, що сей світ таки був у нас, і таки був нашим. Бодай на мить, бодай на ту мить вічності, якою є і залишається наше дитинство.
Цю книгу читаєш як епопею-реквієм; як прощальну героїчну пісню. Поетеса віднайшла той настрій і ту інтонацію, з якими тільки й можна входити у примарні сни нашого дитинства. Ось за це я й хочу подякувати Галині Яструбецькій. За розуміння і вдячність, з якою вона фільмує ці картини, ці образи, ці «ожинові полотна» споминів.
Все у цій книзі доречне і на місці. Все вишукане, витримане, вистояне. Настрій, інтонація, ритм, мелодія, мова. Загальна настроєва домінанта мною означена - елегія. Пам´ятаєте у Маковея: «Коли помрем і заростем квітками...»?..
Відходять люди.
От були - й нема.
І тільки хвиля легкої опінії
Розходиться кругами, трохи пінить
і -
сплеск, ще сплеск -
та й тихо.
В небуття -
І почесті, і слава, й перемоги.
*
Бринить до доми золота дорога.
Кипить над світом зоряна кутя.
Маємо у книзі вдале поєднання індивідуального досвіду життя, сільських бувальщин, які служать інколи заспівом до теми цієї чи іншої елегії, поліського фольклору; конкретно-побутових замальовок, в яких відсутня буколіка, але завжди є лагідність, тони і напівтони, переливи/переходи плавні, спокійні, мовби у літнє надвечір´я пробирається сільська ріка.
Мені подобається цей настрій і цей тон. Тут маємо драму життя, яке минається. Залишається лише звук павутинки. Залишаються не слова. Залишається любов, яка єдина дозволяє все це витримати, зрозуміти і пробачити...
Коментарі
Останні події
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»
- 05.04.2024|16:06У ВСЛ виходить новий роман Юлії Чернінької "Спадок на кістках"
- 04.04.2024|17:19Анатомія Шонди Раймс, або Як уникнути покарання за серіали? Лекція від кінокритикині Катерини Сліпченко
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук