Re: цензії
- 27.10.2025|Ігор ЧорнийПекло в раю
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Сталкінг дощу
Тетяна Бондар. Переступивши дощ. Поезії. - Луцьк: ВМА Терен, 2010.- 108 с.
У поезіях Тетяни
Бондар метафоричне мондо між Аніме анонімного чоловіка, що незмінно і невловимо
присутній в її текстах, та Анімусом ліричної героїні «із тисячею облич» складається
зі звичних із дитинства абстрактних понять - «вітер», «хата», «гори», «дощ»,
«дерево». Вочевидь, що після ретельної возгонки-сублімації на тиглі логіки, вони
перетворюються з аномально важких конструктів
колективного несвідомого у напрочуд
легку квінтесенцію, майже невагому prima materia буття, до початку магічного
керування яким лишається, здається, зовсім небагато - декілька кроків, що
несподівано розтягуються в нескінченну мандрівку, азартну гонитву, виразне прагнення
чогось неочікуваного, наприклад, зустрічі - в одній із реальностей - зі своїм живим
і дієздатним віддзеркаленням.
Незважаючи на характерну зовнішню форму поезій, Тетяні
вдається уникнути стандартного для постмодернізму прийому утримання уваги
читача - карусельного смислового пінг-понгу між різноманітними «Я», які в її
творчості, чарівним чином децентралізуючись на
деякий час, наче зображення в калейдоскопі, привносять одухотвореність навіть у
предмети домашнього побуту.
Цікаво, що зцілення від «хвороби Кітахари», тобто руйнації
гіперреальності, яка оточує сучасну (або «неправдиву» - за Сковородою) людину,
та відновлення бінарної опозиції пізнання колись загубленого світу відбувається в цьому
поетичному логосі не повільно, а революційно - квантовим стрибком нуль-переходу
суб´єкта в об´єкт, коли відсторонене спостереження за дійсністю раптом втрачає
притаманну йому пасивність:
...старий гуцул
гору підстрелив
небо напнув на голе тіло
й пішов ворота в рай зачиняти
або:
його любаска
теперка прірва
через яку
чортяки
місток сколотили
аби кохатися
на широких травах
Вібрації кохання, яке ініціює для героїні поетичних текстів Тетяни Бондар процес надприродної самоідентифікації, знаходяться в діапазоні від сюрреалістичної готики:
німий ворон
соромився плакати
під ним провалилося небо
ходити ж по землі не вмів
як сліпець дзьобом виводив перед собою сліди
тільки тоді в них вступав
до експресивного імпресіонізму:
зіниці чоловіків
вискакують гопака
на поплавку ще зночі
вудять рибу
вудять небо в тому ж ставку
в очереті сховавши тумани
але не тільки це заряджає їх енергією, а, скоріше, потяг до волі в будь-якій ситуації - життєвій:
цій осені не довіряю
дощі шкребуться в мою шибку
і тягнуться звідти в пекло
наскрізь протоптують ночі
з обіймів твоїх
дощем
виходжу
в осінь
або ж цілком містичній:
горюватимуть
по мені дороги
захлинуться
чужими слідами
від землі
відірву закаблуки
й упаду
в перехилене небо
Напрямок 3D-нарощування метаметафори в поетичних текстах Тетяни незбагнений, неначе траєкторія «корпускулярно-хвильового» польоту янгола над «бетонними островами» міст, чарівними фортецями й замками, лісами, горами (одна з них - це, безперечно, Гора Аналог), хмарами, небесами:
циганка на картах
море розкидала
і до замурзаної колоди
зябра зуби хвости
прикипіли
чи:
коли дожовкло
останнє листя
а дощ упав
з найвищого неба
старі боги
у вирій знялися
лишивши жінок
замість себе
І, дійсно, богам можна не хвилюватися, бо ці жінки - мудрі і пристрасні - дадуть раду не тільки знайомому для нас світу, але й усім іншим, навіть тим, які - поки що - неможливо собі уявити:
розлогі лінії на долоні чаклунки
не в моді
все одно протечуть крізь руки
й коротшим шляхом заведуть
до коханого ...
ти йому за друга брата і струну скрипки
по нотах лягаєш по нотах встаєш
бо щонеділі
ти відьма
та
ми з тобою
перевертні
п´ємо
блискавчину кров
а вдень
на вулицях
тіні лишаєм
аби спати не заважали
Дощ на сторінках книги виступає як повноцінний, самостійний персонаж. Часом він нагадує старого приятеля, до якого Тетяна - крізь призму бачення інших персоналій - інколи навіть дозволяє собі ставитися з іронією. Але треба враховувати, що дощ, коли йому завгодно, може обернутися на небезпечний океан, що, як Соляріс, розчиняє в собі страхи і сподівання, залишаючи, втім, можливість для подальшої трансформації еґо. Це в дитинстві можна було випередити зливу, перебігаючи з її суцільної водяної стіни на сонечко. Та як «переступити дощ», утримуючи внутрішню рівновагу, аби не втратити себе? Хочеться сподіватись, у своїх наступних поетичних збірках лучанка Тетяна Бондар спробує дати відповідь на це запитання.
Коментарі
Останні події
- 27.10.2025|11:2010 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
