...Мені болить і своє, і чуже, бо воно теж наше - загальноземлянське. І мені не байдуже, якою має бути наша спільна цивілізація в майбутньому. Я не можу, я жахаюся навіть уявити, що колись на всій Землі запанує одна мова, гучатимуть одні й ті самі ритми з обмеженою тональністю і мелодикою, що всі люди носитимуть однакові за кольором і кроєм строї, коли все зрівняється незворотньо між етносами і стане однорідною сірою невизначеною масою...

Ю. Завгородній