Не знаю, чи правильно це – писати рецензію на власну книгу? Як то кажуть – хай своє вагоме слово скажуть читачі. З іншого боку – для мене самої робота над книгою стала своєрідним відкриттям. Бо... 

Найвища радість для поета – Ім’я залишити своє. Степан Пушик Прикарпаття, а особливо Опільщина, пишаються таким літературним феноменом як Степан Григорович Пушик (1944-2018). Незабаром, 26... 

… І тоді настає у житті момент, коли  все більше і частіше починаєш замислюватися над прожитими роками, згадувати родовід. Найчастіше стається це тоді, коли твої батьки відходять по той бік... 

Усе більше переконуюся в тому, що українці — нація не так великих романів, як невеликих оповідань. Хоч у світі справді бракує теплої літератури, на щастя, є люди, які щедро діляться світлом.... 

Книжка Надії Мориквас – це своєрідний мікс розмов із відомими інтелектуалами (головним чином, письменниками) та літературно-критичних нарисів. Її специфіка в тому, що зміст твору укладався не... 

...Боже, і змучився я... Як – життя вдалося? Не вдалося? Ще б хоч трішки... Трішки так... Чогось... Трішки весняного стоголосся? Щему половіючих колось? Трішки ще – мандрівки до Синаю?      ... 

Кожна книга повинна мати свою читацьку авдиторію. Це особливо стосується публіцистичного видання. Бо воно, відповідаючи на запитання про вчасність своєї з’яви, зобов’язане промовляти актуальністю... 

Про нього менше говорять і пишуть у колах книгоманів і книгознавців. Не дочекався він і перевидання у кабінетному дорогому форматі  Після першого прочитання такий стан справ видається не дуже... 

Оце – мій меч. А це – мій плуг.                Анатолій Кичинський   З епіграфом вийшло так: відкрив, де відкрилося – і це перше, що впало в очі. Мав щастя чути поезію пана Анатолія (читану ним... 

І трохи про свою любов до минувшини, яка озивається їй то дзвінкими голосами сільських дівчат і парубків, то поважною бесідою знаючих молодиць, то втомленим зітханням бабці, у якої завжди і...