Творчістю відомого білоруського поета Михася Пазнякова я захопився, прочитавши одного його вірша. Поезію я люблю з дитинства, щороку читаю понад 400 книжок авторів із різних держав. Тому здивувати... 

«Я – син гетьмана України, спадкоємець його слави, послідовник у справах. Я з гордістю ношу цей титул, іншого мені не треба». Він розумний, проте наївний. Він привабливий, проте самотній. На нього... 

Оце таким запитанням нещодавно заскочив мене приятель, прочитавши роман-триптих «Гра в життя» Олега Рибалки (ця книжка побачила світ у київському видавництві «Легенда» зовсім недавно, – якщо не... 

Ніхто з нас насправді ж не планує помирати: ні взагалі, ні тим паче раптово. Ні в старості, ні в молодості. Ні від хвороби, ні від нещасного випадку. Хоча інколи саме раптова смерть від нещасного... 

Дочитала роман С.Процюка «Травам не можна помирати», коли вже починало зоріти. Кажуть, найгустіша темрява перед світанком. Такий собі час Ч, коли гаснуть не лише сили, але й надії. Ангел смерті... 

«Євреї та слов’яни. Українсько-Єврейська зустріч: культурні виміри» – це книга, що має яскраву філософську назву, але яка за своїм змістом легка для читання та розуміння. Написана науковою мовою в... 

За плечима у людини, про яку йтиметься, багатющий досвід, – життєвий, педагогічний, журналістський, творчий, – якого вистачило б, не побоюся сказати, на кілька пересічних людських життів. Хто не... 

Автор передмови, а це, між іншим, майстер українського бойовика Леонід Кононович, недаремно зауважує в романі (стилі оповіді зокрема) вплив школи Гемінгвея. Скупі, лаконічні фрази, які іноді... 

Зазвичай рецензії пишуться на вже видані книжки (за винятком т. зв. «внутрішніх рецензій» для видавництв ще до виходу книжки, але ця практика вже, здається, не культивується). Але от мені...