
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
мав означати – і не так для нього, як для заздрісних колеґ, які завжди намагалися або підсидіти, невимушено збираючи один на одного, тобто і на нього, з будь-яких найдрібніших промахів компроматну теку, або набитися водночас в близькі друзі. Хоча, де правди діти, в ті непрості роки, і перший, і другий варіанти завжди йшли поруч, відбувалися одночасно, і це геть нікого не дивувало. Такі були усталені правила гри. А він їх добре знав, бо засвоював параґрафи приписів не тільки на шкільній лаві престижної гімназії, маючи для того ще інших гарних вчителів у себе вдома, а домашні знали й неписані правила та норми поведінки кожного чиновника на кожній сходинці всієї владної піраміди. У цьому кабінеті він пережив і раптовий крах Імперії, і часи ейфорії хаотичного правління першого Президента, і ось, зрештою, при другому Президенті дослужився нарешті до того пристойного чиновницького ранґу, котрий дає можливість виходити йому на державну пенсію з гідним для його звичок утриманням. Справа навіть не в пристойному грошовому забезпеченні чи розмірах державної дачі, яка надавалася практично всім чиновникам, хто досяг саме такої високої посади, у користування за символічну плату майже навічно – аж до самої смерті, головним спонукаючим чинником для користування такою дачею для нього були сусіди по подвір’ях, їхні діти та онуки, в іграх з якими буде проходити невимушено державницький вишкіл його дітей та онуків. Саме у цьому віці мають закладатися і зміцнюватися на довге майбутнє корпоративні та кланові інтереси, запорукою яким буде народжена ще в давньому дитинстві непорушна дружба. І щоб там не трапилось у майбутньому, нікому вже не вилетіти з того кола, навіть, як сам схочеш – не дадуть впасти і пропасти, а якщо, не приведи Господи, доведеться попри все звалитися, то заздалегідь підстелять не жмут зотлілої соломки, а дещо значно м’якіше і надійніше...
Чергування цеї ночі проходило ніяк, він навіть кілька годин прокуняв у своєму високому і м’якому шкіряному фотелі під безжурне витьохкування безтурботних пташок з-за прочиненого на всю широчінь до теплої ночі вікна, трохи приглушене важкими шторами та м’якими кабінетними меблями пташине цвірінькання не дратувало, а скорше заколисувало, навіваючи легку дрімоту, а серед напівсну виникали з глибин пам’яті якісь ірреальні спогади про реальні постаті. Та цей напівсон полишив його на зламі ночі, коли після короткого відпочинку мало знов защебетати надворі птаство, закликаючи своїм галасом світання, але хтось уповільнив перебіг часу аж до повної зупинки, якісь зовнішні чинники втрутилися і до його млявої дрімоти, розколошкали найпотаємніші закапелки його прихованої від усіх душі, потягли у давній час його молодих років, коли він тільки ще починав подібні чергування в ім’я непорушного спокою великої Імперії. Тоді, під час подібних чергувань, світилося в палаці Намісника, як ще називали будівлю партійної штаб-квартири, всю ніч досить багато вікон службових кабінетів, бо в ті роки нічні дбання проходили досить напружено – не вгавали телефонні дзвінки, весь час хтось подавав рапорти про заворушення у студентських гуртожитках, про якісь антиімперські збіговиська в наукових установах, ба, навіть, на підприємствах робітники, оця сіра безмізкова отара, теж висловлювали своє невдоволення і перемивали кісточки за своїми верстатами не тільки найвищому імперському керівництву, діставалося і своїм, бо на рідних теренах саме вони представляли імперські владні структури. Ворохобниками з погляду влади тоді могли вважатися всі – хтось заспівав напідпитку голосно заборонену імперським міністерством пропаґанди пісню, хтось зірвав з паркану летючку із крамольними думками про Імперію і поніс додому, а не здав до поліцейської дільниці, хтось похмуро подивився на величне панно про славні діяння ґероїв імперських походів, скрутивши одночасно в бік того панно грізну дулю у своїй кишені... Невдоволених було вдосталь, безробіття не загрожувало штатним і позаштатним співробітникам ідеолоґічних, виховних і каральних імперських структур.
Із здобуттям незалежності молода держава з її старим, незмінним з часів Імперії, чиновницьким апаратом залишила чинними оці нічні і денні чергування, як писалося в офіційних документах, відповідальних осіб усіх рівнів на робочих місцях напередодні та у день будь-якого державного торжества, чи старого, і досі не скасованого в парламенті народними депутатами, з недавніх імперських часів, чи реабілітованого новою владою забороненого донедавна, за Імперії, національного свята, як День поминання Пророка. Саме це сьогоденне свято було ще кілька років тому не тільки не державним, а зовсім навпаки – днем народного протистояння владам усіх чужинців, коли б вони не приходили до цього краю. З-за його надзвичайної давнини і популярності в народі влада ще з імперських часів вважала це свято небезпечним для спокою у державі, тому пильне чергування чиновників по всіх установах набувало неабиякого значення. Тодішній окупаційний режим не встановлював ніякої офіційної заборони
Останні події
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко
- 24.05.2025|13:15«Україна. Свобода. Європа»: Старий Лев презентує книгу журналіста Ростислава Хотина
- 23.05.2025|09:25Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
- 20.05.2025|11:40Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
- 16.05.2025|15:50«Танго для трьох»: він, вона і кґб
- 15.05.2025|10:47Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»