Завантажити

своїй ямі аж до тої останньої хвилини, поки накриє його з головою потужний водяний вал і понесе впертюха волоком за собою разом із сміттям та різним непотребом, потім притисне і розмаже на бетонних конструкціях високої греблі без ніякого сліду, крім непомітних нікому кривавих плям...
Хотів начальник якоїсь миті сам рвонути до тих розкопів, поки ще було трохи часу до підходу великої води, але ж церемонія свята передбачала не тільки мітинґові промови, неодмінним було і бучне застілля із тостами і промовами. Непорушна традиція передбачала обов`язкову присутність біля високих гостей саме його, як головного винуватця й господаря свята. Він мигами покликав одного з підлеглих і нервовим шептом пояснив йому тривожну ситуацію – негайно, швидко, але дуже обережно, без зайвого галасу перевірити хоча б найнебезпечніші місця до підходу великої води...
Того фаната таки знайшли на дні одного з розкопів і витягли його звідтам майже останньої хвилини перед можливим нещастям, ледве виповзли всюдиходом зі вже роз`юшеної поверхні ложа водосховища крутим схилом дамби, тікаючи від наступаючої каламутної води. Змучений і задубілий археолоґ був зовсім у шоковому трансі, ніяк не реаґував на запитання рятівників, навіть не кліпав широко розплющеними очима, в яких застиг мовчазний протест. Не пручався, коли його роздягли й почали розтирати тіло спиртом, ковток якого зуміли влити і всередину тіла, абсолютно безвільного, в якого вже не лишилося ніяких сил на боротьбу. Проте не давав нікому розчепірити зсудомлені пальці правої руки, якими стискував кілька чорних черепків, що боляче врізалися до долоні. Погляд археолоґа був незворушним, застиглим з тої недавньої миті, коли двоє робітників міцно взяли його за барки, витягаючи з розкопу, на дні якого вже почала з`являтися підступна вода, хутко затягли до кабіни всюдиходу, й мотор заревів, наче з остраху, тікаючи від наступу води до рятівного берега... Дзеркало водосховища було досить широке, тому вода прибувала поступово, вирувала між земляних горбочків, несучи на своїй поверхні брудну піну, тріски, різний непотріб і сміття, змиваючи оте все з решток зруйновних колишніх людських осель, а через якийсь час потому над розкопами археологів вже було досить метрів тої каламутної води, аби крізь неї вже ніхто не спромігся ніколи роздивитися і виокремити саме той шматочок розкопаної землі, звідки з`явився випадковий дарунок проминулих століть чи тисячоліть – хто тепер зуміє визначити місце несподіваної знахідки того послання, як і час, коли і хто його зготував чи випадково залишив для прийдешніх поколінь...
Той завзятець потім ще довго стукав у двері високих кабінетів та не міг ні до кого достукатись, хоча кілька його пристрасних статей надрукували вузькофахові журнали в рубриці сміливих, але непевних, гіпотез, навіть із світлинами закарлючок невідомої писемности, по яких пройшлися смішками або відвертим глумом відомі авторитети – теж мені археолог із вченим ступенем, що не здатен відрізнити неоковирний орнамент первісних дикунів від літер. Тільки нещодавно, саме перед скандальними подіями на центральній площі столиці, в якійсь ґазеті з`явилася невеличка згадка про ті події, про трагічну долю археолога, що виявився надто ретельним у своєму ставленні до науки і до правди в ній, про втрачену сторінку, а може і цілий том, з прадавньої історії цього краю. Зі стулених черепків від залишків декількох давніх глечиків, що збереглися дивом у сина того археолога, маловідомий науковець змалював достатньо слів, які легко були ним розшифровані, бо побутові написи на першоглечиках із назвами харчів виявилися дуже подібними до сучасної народної мови, про що сповістила на своїх шпальтах популярна ґазета в рубриці неймовірного, але цікавого.
Хтось підхопив відновлену сенсацію і виніс її до дискусійного клубу на телебаченні, де один з виступаючих запропонував у запалі навіть збирати кошти для підводних пошуків старих розкопів, але враз голосно загомоніли недовірливі – а чи були насправді оті глечіки взагалі, бо ніякої згадки про них не було в офіційнім звіті й самого керівника тої експедиції, а чорного череп`я у нашій чорній землі з написами і без написів можна накопати в будь-якому місці якщо не гори, то добрі кургани. До того ж, ще прицикнули грізно з владного олімпу на власників інформаційного простору, бо на той час вже зачепився за історичні мури на центральній площі недолугий машиніст екскаватора, до того ж надто балакучий і слабкий щодо проявів несподіваної уваги до себе з боку журналістської братії. Навіщо пов`язувати абсолютно різні події – вирішила, заскочена випадковою знахідкою, влада, як не була вона на цей час і новою, і рідною, все`дно була владою. Тому затовкли згадку про ті давні події проурядові видання, пояснюючи читачам, що привиділася опозиційним партіям у тій псевдонауковій придибенції тільки чергова можливість трохи нашкодити іміджу молодої держави, який з такими складнощами створюється лишень завдяки невсипущій праці її провідників...
Щоправда, було

читати