Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

голосові, веселому і майже незнайомому, бо лише зрідка чув промовлене тим голосом коротке слово “так”, а ще рідше і ще коротше слово “ні”. Повернулася, коли Малий відчув, що той голос доносять до нього струмені прохолодної води, що стікають його обличчям.
- Ну, як тобі, друже? Оклигав трохи? Зможеш сам видряпатися чи якусь корбу змайструвати і тягти тебе як нерухомий вантаж? – Над Бруно-Малим схилився стривожений і водночас радісний Мовчун. Він тримав у руці велику пластикову пляшку, в якій ще лишалося трохи води, бо майже все вилив на Малого і якусь частку повз горло Малого, бо той у своїй непритомності навіть утратив спроможність ковтати рідке. Від такої щедрої зливи і волосся на голові, і обличчя, і шия були мокрі, але шкіра майже не відчувала студеної води, бо глибоко у нутрощах Бруно-Малого все ще палахкотіла гарячим полум’ям спрага.
- Дай допити, Мовчуне, потім спробую встати сам. Допоможеш трохи. Ти мене вразив надзвичайно, навіть сил додалося – стільки слів почув од тебе поспіль за якусь мить! І всі вони різні та однаково приємні. Чи всі зібралися нагорі стрічати мене з оркестрою?
- Як вилізеш, то побачиш...
Вже нагорі Бруно-Малий потрапив до рук Ґедзя. Не було ніде чутно лише Рудого. На запитальний погляд визволеного з полону Малого Ґедзь похитав головою:
- Нема Рудого. Потім поясню, що сталося. Треба лише всім домовитися, що ментам будемо говорити, пояснювати, де він міг впасти і розбитися о каміння. Його добряче потовкло – нічого не могли зробити. Треба все до деталей продумати. Ти був правий, коли казав, що згадувати про це місце нікому з нас не можна ніде – ми з Мовчуном у тім поклялися ще під землею, коли скривавленого Рудого побачили під камінням. Відмовилися від усіх подальших пошуків, від балачок з будь-якими людьми, навіть у формі байок чи натяків ученим у мантіях, що причетні до будь-чого, а не лише до давньої історії, до археології. Може бути, не стверджую, хоча моє безвір’я і похитнулося, що втрапили на інший вихід з цієї, як ти казав, прірви лише завдяки своїй клятьбі з покаянням. Чортівня? Марення чи маячня з переляку? Збіг обставин? Страх згадувати, але ми все-таки витягли тіло Рудого з-під каміння. Тут пообкладали льодом з морозилки лише побите обличчя, стільки скільки змогли нашкребти, загорнули щільно у плівку, потім поклали до спального мішка. Мало льоду, але довеземо. Трохи відпочили і подалися тобі на зустріч спробувати порозгрібати каміння, коли ти й сам виліз.
- Як би то сам! Лише дякуючи вам і дістався поверхні з тої, як ти зараз згадав, прірви. Скільки часу минуло? Голод і спрага мені підказують, що три доби. Я ж-бо годинника з календарем не брав, звик до мобілки, а вона й досі мовчить. Зависла з переляку ще від першого гуркоту. А де той вхід-вихід Вчителів?
- З останнього почну, розвеселю, бо справді всміхнешся – у криниці, з якої воду брали, є драбинка на одній зі стінок, а в стінці дверцята. Мабуть, то старий колись зробив. Пам’ятаєш, як ти казав про неміч старого, що дірка до цієї прірви має бути близенько села? Отож, я фантазую і не стверджую, що колись почав старий відчувати втрату сил, аби спускатися через цей отвір, який треба кожного разу розкрити і знову замасковувати, то і прорив у найнижчому місці вибалку вихід, замаскував під криничку. А з мобілами у нас така сама історія. За годинником у джипі можу підтвердити, що ти пробув під землею справді три доби, ми трохи менше. У нас на Рудого теж багато часу пішло. Прим’яло його добряче, але нам прохід залишило. Пройшли трохи далі, коли побачили зовсім вузьке відгалуження і вгору. Отак і вийшли до джерела. А Рудого треба до міста терміново доставити, поховати. Зле таке про людину казати, але ж куди подітися, бо так воно є: добре, що у нього родаків не було. Не буде перед ким виправдовуватися.
- Перше, що мені треба – трохи поїсти і попити, друге – засмалити сиґарету, потім і помитися, і переодягтися. На це витрачу з годину. Але засипати цю дірку лопатами – пусте, бо не менше доби може піти. Відновимо з чогось перекриття – дірка порівняно невеличка, дістане дещо з того мотлоху, що зберігся від походу Довбні. Пересадимо сюди кущі маслин і терену, поллємо, а далі, як схочуть, то й самі виживуть. Скоро дощі осінні підуть. З криниці драбинку теж приймемо, це ми вперше її не побачили, бо тоді вже сутеніло. Щодо Рудого пропоную таку версію – він упав на каміння, коли йшов першим, спускаючись із крутого берега, є таке місце зручне для вудочок зі спініґом. Травми у нього лише такі. Всі повірять. Я покажу, де могло статися, коли будемо вертати, гак невеличкий. Без сумніву запитають, чому ви зразу не викликали міліцію? Скажете, що не подумали, отакі ми недоумки, бо вперше з нами така трапилася халепа, ні, краще сказати трагедія. Не викликали поліцію, бо мобілки здохли, а зарядники взяти забули. А дорогою ще й двигун заглох. А де посеред степу сервісний пункт можна знайти? І ще одна заувага, ліпше було б і для вас, аби мене з вами не було. За мною у поліціянтів уже дві незакінчені справи,

Останні події

13.07.2025|09:20
У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери