Завантажити

подорожі лише засміявся:
- То вам я маю приплатити, бо тепера певно не засну за кермом. Було вже у мене колись щось подібне, ледь не загинув, не брешу, то вже й зарікався серед ночі їздити, але ж цього разу конче треба мені бути назад вдома на вечерю. А до столу й прикупити багато чого треба саме у столиці. Гості мають бути солідні ще й з поважної причини зійдуться, мабуть, гуртом оддам якомусь перекупнику свої грушки та яблучка, потім пробіжуся супермаркетом, скуплюся і зразу домів. А ви, я бачу, з рибалки вертаєте? На ставках були? Вони ж тепера приватні. Добрі гроші деруть з людей! А чому так пізно вертаєте і самі? Авто зламалося? То де воно? Припасували до когось, хоч не розграбують? Якось покликав мене на юшку приятель, давній колєґа ще зі школи, то не так риби налапали, як горілочки набралися. А ви теж, бачу, хильнули добряче, чи ні? Не здалося мені? Не самотньо ж ви пили? Чому вас відпустили друзяки посеред ночі самого? Знаєте, зара різні випадки на дорогах трапляються.
Водій весело сипав запитаннями одне за одним поспіль без найменшої перерви, інколи повторювався, навіть не чекаючи від Бруно відповіді, відверто не даючи йому змоги відповідати. Але Брунові це було цілком до речі, бо він почав зосереджуватися на побудові такої леґенди, яка б не дозволила згодом балакучому дядькові десь бовкнути ненароком про випадкового пасажира щось такого, що привернуло б до цієї зустрічі раптом увагу випадкових його співрозмовників. “Малоймовірно, що не заглухне Ґедзевими стараннями справа про наглу смерть Рудого на самім початку, але ж береженого й сам Творець берегтиме, добре, що багаті на рибу ставки з іншого боку траси і досить далеко від місця, де наші недавні пригоди з нами дико повелися,” – подумав Бруно і зумів нарешті втрутитися до розмови, коли водій зробив невеличку паузу, аби перевести подих од нескінченної вервечки своїх запитань. Добре було Брунові, що цей дядько-водій сам відповів на багато своїх запитань, то треба було їх лише повторити для нього на підтвердження вражаючої дядькової спостережливости, зробити йому приємне і закріпити в його свідомості про всяк випадок інформацію про випадкового нічного пасажира. Бруно скористався такою нагодою зразу:
- Саме так. Риби б тої не бачити. Спінінґа навіть не довелося витягнути з чохла. Бо ж ми одірвалися від своїх домівок до вільного степу покозакувати як пацани. Гульнули так, що я ледве не втопився, моя мобілка промокла, добре, що якась щука її не заковтнула. Хтось із хлопців дав свою, коли жінка вийшла вже на когось із моїх співпляшників, бо втомилася шукати мене скрізь. Я ж сказав їй перед тим, що їдемо на день-два, та на третій вона не витримала. Репетувала, наче там щось у неї сталося. Чи крани потекли, чи запобіжники перегоріли, що сидить вона у темряві без телевізора. Хоча ми всі й підпили добряче, та у мене й хміль минув одразу, лише, чуєте, трохи запаху зосталося. До шосе лише один насмілився підкинути і втік одразу на базу, аби нічні дозорці не вполювали, а вони ж на запахи злітаються, як мухи, вибачте, на гівно. Але я недовго чекав, бо тут і ви нагодилися майже одразу. Моя мобіла, мабуть, уже підсохла, то спробую заспокоїти свою любку, що незабаром буду вдома...
- Понятне діло. Баби ж нашого брата геть не розуміють. І ніколи не розуміли, коли нам теє трохи треба відпочити! Чи ви не згодні? Але зачекайте, скажете їй трохи пізніше, як ближче під’їдемо. Дорогою все може статися, а я трохи забобонний. А вам де краще вийти? Я маю податися до Центрального ринку, є там у мене дехто, будемо там десь о шостій ранку. То де вам зручніше стати? Перед шостою і метро вже починає працювати. То як?
- На першій вже станції метра і вийду, мені треба на лівий берег. Метром завжди швидше буде, бо ж моя так і не лягала спати, коли не збрехала. Треба їй показати, що я не тільки живий, а й жодної пошкрябини не маю, - тут Бруно схаменувся, що почав говорити трохи не те, що треба, то зразу перевів на жарт, - бо цього разу не цілувався ані зі щуками, ані з іншими зубатими водяними тварюками.
- А що, колись було щось подібне?
- Було. Одного разу ледве пальця не позбувся. Не промили вчасно ранку, горілки пошкодували чи що, так за добу аж почорнів од гною під бинтом. Так я тепер краще у своєму маркеті живої риби накуплю і принесу додому свіженької, слава Богові в їхніх акваріумах є нині на будь-який смак, а головне, що там риба все одно з наших ставочків. А там, звідки я вертаю достроково через жіночі перестрахи, і до води не треба ніколи залазити, бо таку юшку на березі охоронці кожного разу змайструють, аби наші гроші були при собі.
- Правда ваша. Зара аби гроші, то все можна мати, це не за старого режиму. А ви добре заробляєте? Чи про таке не можна нині питати? Чим займаєтеся?
- Акціями торгую для різних замовників. Є такий базарчик, який біржею називається. З грошима всяко буває, можна інколи і залетіти, але за день-два і виправити. Хоч і нервова робота, але гріх скаржитися, бо на хліб з маслом стачає.
- І на коньячок

читати