Електронна бібліотека/Публіцистика

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

зрозуміти, в якому світі він є нині. Я звіддавна вважаю себе щирим українським патріотом, але ніколи не був ідеалістом, завжди намагався тверезо оцінювати довколишню ситуацію. Може бути, що саме через те і втік колись з України подалі, аби приборкати своє палке бажання постати на відверту безкомпромісну боротьбу за здійснення власних мрій. Страшний був тоді час, про який згодом написав покаянно: і ми, до кривди не охочі, брехали вдень, молилися вночі. Нині мені здається, що багато-хто й сьогодні продовжує брехати навіть уночі й собі самому замість проказувати молитви. А вранці закликає провести референдум під дивним гаслом “Геть від Европи!”. Як то? Збудувати залізну завісу до неба чи прокопати рова ширше за Ла-Манш? Але ж Британія з Ірландією теж в Европейському союзі та НАТО, до якого, до речі, прийняли вже п’ять слов’янських країн і ще кілька готуються отримати запрошення на підготовку до вступу. Йдеться про народи саме слов’янські, а частина з них навіть є православними християнами, значно давнішими від Російського Патріархату! Це варто нагадати для тих, хто так голосно агітує українців за слов’янський союз. Чим є гіршими наші західні й південні брати? Тим, що не мріють панувати на іншими братами? Чи з тої провини, що живуть заможніше від нас?
А чому не замислитися над таким варіянтом? У колишній Австро-Угорській імперії слов’янській відсоток був дещо вищим ніж у сусідній Російській імперії. І за австріяк прав було у слов’янських народів для свого розвитку набагато більше. Особливо після революції 1848 року, коли стрімко почали розвиватися демократичні засади у великій строкатій державі. Я зовсім не ідеалізую ті часи, бо будь-яка імперія може існувати у своїй сутності лише як в’язниця народів, але навів приклад значно демократичішого “життя за цісаря” на противагу від чорносотенного “життя за царя”. Навів для того, аби поділитися неприємною й для себе власною думкою щодо спотвореного розуміння у нашому середовищі европейських цінностей, насамперед – демократії, без того чи навряд можна мріяти про якесь єднання з Европою. Нехай і не юридично, а хоча б за рівнем життя! А як ми розуміємо демократію? Сміх та й годі! Пригадується мені епізод з одного з недавніх з’їздів Спілки письменників, коли до мікрофонів у залі підійшло двоє однодумців, обоє були трохи напідпитку, та зуміли наполягли проголосувати за якусь їхню резолюцію. Діставши при голосуванні лише два свої голоси, заволали на всю мікрофонну потужність: - “Де ж демократія, колеґі!”. Нічого дивного тут нема, бо майже так само продовжують відбуватися з’їзди багатьох українських партій, коли не переобрані керівники волають: - “Хто лишився за мене, вперед – створимо нашу нову демократичнішу партію, бо “так звана більшість” не розуміє елементарних засад демократії!” А в парламенті чи в місцвих радах теж зчиняються постійно подібні приключки, коли меншість вимагає від більшости “бути демократичною” і голосувати за резолюцію меншости, бо вона заблокує трибуну чи взагалі не буде з’являтися на засідання.
Знову таки, я зовсім не хочу ідеалізувати Захід, бо там купа проблем, які ще треба вирішувати. І я повторюся, що не закликаю туди бігти, бо, бачте, ось маленька Латвія, що за територією лише удвічі перевищує Київську область, а за населенням менше Києва, отримує від Европейського союзу на модернізацію мережі автомобільних доріг більше, ніж спроможна виділити зі свого бюджету вся Україна. Я мрію лише про мінімум, що ми зможемо критичніше ставитися до самих себе і до своїх опонентів у будь-яких питаннях, намагаючись збудувати у самих себе справді демократичну Державу з таким добробутом для її громадян, що багата й сита Европа захоче єднатися з нами. А поки що багатьом нашим можновладцям і деяким, насамперед – екстремістським маргінальним партіям, не до вподоби і наша незалежність, і наша присутність у деяких загальноевропейських структурах. Варто лише сказати, що Европейський суд найбільше від усіх країн Европи нині розглядає скарги українських громадян, бо наші судді чи мало освічені, чи заполітизовані, чи попросту – надто корумповані.
Заповзяті мрійники можуть інколи вистояти на засніженому Майдані цілий місяць за свої права, але потім на м’яких диванах у теплі своєї хати дивитися сльозогінні серіяли і мріяти, що хтось за них буде турбуватися за відстояні на Майдані права. Ні, знову на кухнях і на базарах більшість (яка ж переважаюча більшість!) буде гудити “їх”, тобто геть усіх причетних до влади, до політики, до великого бізнесу, що “вони” не хочуть розуміти “нас”. Я не закликаю до бунтів і повстань, я просто мрію, що в моїй Державі вже підростає і готується перебрати на себе владу зовсім нове покоління, яке не було виховане на постулатах “гуманіста” М. Ґорькоґо – “хто не з нами, той ворог, а ворог, що не скоряється, має бути знищений”. Нове покоління, яке не просто мріє жити десь на Заході, як показують соціологічні опитування, а спроможеться без гасел і повстань підтягти життя своїх співвітчизників до західних стандартів. Нове покоління

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери