Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

ніби спросоння.
З-під швайки цівкою догори бризнула кров, і Полундра відразу під цівку підставив широке, давно не мите горнятко. Комсомольці достеменно знали: перша кружка свіжої крови завжди за їхнім вожаком. І він повів долонею ніби по вусах, обіруч підняв горнятко, глибоко вдихнув повітря в легені й нахильцем почав ковтати. Кадик ритмічно випирав жовту шкіру на шиї, а кров із нижньої губи скапувала на тільняшку. Іноді вона була чомусь згорнута і вивалювалася масними різної величини шматками. На це вожак не звертав ніякої уваги, бо довго і переконливо – ще б пак! –насолоджувався свіжою кровію.
А коли вихилив – то поставив горнятко прямо перед свинячим рилом:
– Ще налий!
І тільки після того, як спорожнив ще одне горнятко, Кащей почав розбирати кабанчика.
Робив це, не кваплячись, ніби був ситий, і це трохи дратувало інших, котрі вже встигли зголодніти.
– Як вип’ю крови, – казав Полундра, – весь світ стає таким красивим, таким красним, як наше красноє знам’я. І, кажецца, що ти пливеш по ньому у свєтлоє будуще.
Всі кивали головами, бо того хотів їх вожак.
А Таїска тим часом уже смажила свіжину. Трохи м’яса, трохи печінки, трохи легких – і все це на свіжому салі. Та ще й цибулька знайшлася. Не свіжа, правда. Але все це не позначилося на смакових якостях свіжини.
– Не забудь про мозок, – нагадав Полундра.
В окремій сковорідці підсмажила й мозок.
Полундра поналивав у склянки крови. Але не по вінця, а так, наполовину у кожну. Подоливав у кожну горілки і сказав:
– Нам прийдеться кров пить до тєх пор, пока капіталізьм не здохнєт!
– Смерть капіталізьму! – вигукнули всі і, як мовиться в такому випадку, залпом випили.
На той час свіжина вже була готова, але Полундра підсунув Вань Ваничу мозок:
– Їжте. То вам от вдячних ученіков.
– За віщо?
– Вам його трохи не хватає, – обвів усіх за столом помітно насмішкуватим поглядом і додав: – Саме свинячого.
– Спасибі, – сказав директор школи.

Їй дозволили тут харчуватися. Як не крути – все одно поза пильними очима буде. А відносно сина сказали: " Не положено". Розуміла, що домагатися іншого рішення не має права і вирішила, як у таких випадках завжди бувало, красти. Крали всі: хто де міг і хто як міг. Судили тих, хто вкрав центнер-півтора зерна. А стріляли тільки в тих, хто збирав колоски чи за халявами намагався принести пригорщу пшениці з току.
Вона ж не в полі і не на току. Тому ризикнула і на першій спробі осіклася – Катерина Антонівна одразу впіймала. Якби не вступилася Головач Лєна, то вигнала б з роботи. А Полундра сказав:
– Хто нам таку свіжину готовить будєт? – і ущипнув завідувачку їдальнею за одвислу сиську – та аж підскочила:
– Боже, як я злякалася!
На що вожак зауважив:
– Нєт Бога, Катюша, нєт,
– А я хіба казала, що є? – подивилася мило в очі «Катюша».
Вожак зиркнув на Таїску і заявив:
– Завтра увечері приїдемо. Хай обслужить нас.
– Вона ж не офіціянтка, – не то заперечила не то проінформувала завідувачка.
– Завтра буде офіціянткою, – розвіяв усі сумніви.
Коли комсомольський вожак вийшов, завідувачка заскалила ліве око й видала:
– Держись! Мать, понравілась ти йому.
Катерина Антонівна була жінкою химерною і вередливою. Володіючи певними продовольчими перевагами, перебирала мужчинами, як качанами кукурудзи на складі. В останній час жила із молодшим од себе на дев’ятнадцять років, досить сумирним колись Таїсиним однокласником Тимком Човником і після кожної чергової п’янки зраджувала його. І все з іншим. Тимко це бачив. Або й не бачив, бо заливав балухи горілкою. Він до піщанокутських активістів ніби й не належав, та й не зовсім їх цурався. Особливо під час, як тоді мовилося, "комсомольської толоки", коли толочили всіх підряд. Але найчастіше Головач Лєну і його Катюшу.

Цілу ніч не спала.
Що тільки не передумала!
І про те, як в їдальні у кожної дитини з миски по ложці відбирала для своєї. Як після чужих дітей і трактористів давала їй вилизувати тарілки, бо таке – дай їй, Боже, здоров’я – дозволила Катерина Антонівна. І про те, як просила:
– Я не буду тут їсти, а своє занесу синові.
– Не положено, – ще раз наголосила завідувачка.
Про якусь заробітну платню мова і не йшла – працювала за харч.
– І за те подякуй … сама знаєш кому…
Не витримала і сказала:
– Совєцькій власті…
– Ото ж, – підтакнула завідувачка і позіхнула в долоню. Видно, не доспала цієї ночі.
Зараз Таїска думала над тим, як повести себе завтра, бо передбачала: тут лишень одним подаванням наїдків та напитків не обійдеться.
І вирішила піти на все.
Заради дитини.
Інші – і скільки таких! – йдуть заради втіхи, перелюбу і не бояться гріха, а чого ж вона має боятися, як на кін поставлене життя її дитини?
Найменшенької і єдиної, котра ще залишилося при ній.
Тому на роботу йшла впевнено. І, як їй самій видалося, навіть рішуче. Звичайно,

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери