Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити
« 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 »

їй. – Український народ не потерпить вашого глуму... Ви – найгірше, що маємо...
Перебила мене:
– Покажи мені ліпше, і я тут як тут щезну! Дятлику, лишися дурної казки, ліпше погостри дзьобик свій об моє точило... – підпускає ляси.
Звісне, злягатися з отаким одороблом якось стидно: дізнається хтось, потім ганьби не відберешся за все своє життя. Хоч як не крути, а поплавок мій від її знадливих слів хвисьнув угору, надимнув матню. Настигла думка, пригадалося, як колись в Якутії на заробітках один з наших із бригади видримбав безногу каліку – та в потемках відчепила від кукси протез, лише б удовольнився спраглий і вона. Але ж то було в Якутії, в тайзі, далеко від рідної домівки...
Перейшов і я з нею на „ти”:
– Встругати тебе можу, проте ти більше не напосідатимеш на мене, – поставив умову.
– Ти спершу побудь у мені, а там, може, й передумаєш, – узяла в руки свої ядерні циці, гойднула раз, гойднула вдруге. – Одною тебе вкрию, другою зігрію.
– Мені не холодно, – підходжу до неї ближче. – Твої хляки заважатимуть нам дримбатися, – стис у п’ясті її жирну почеревину.
– Боляче, – плеснула мене по руці. – Зараз я стану рачки, а ти засатариш мені по самі яйця. В тебе, напевно, добра жердина.
Шерепа розпласталася, стала на коліна, виставила вгору пузату макітру:
– Тільки помалу... Не жени сильно... Я років десять не чула в собі чоловічу силу.
Примостився я біля того чуда, ледве пробрався своїм кийком в її масні надра. Гарую тудисюди, добре вмостившись на розкислих сідницях. А спрагла верещить не своїм голосом, упивається шалом:
– Не чекай на мене, коли хочеш – спускай... – проказує хрипло, жує в екстазі пожовклу бадилину. – В мене незабаром почнеться клімакс. Устигнути треба...
Я своїм порядком вправляюся на тлустому тілі, „не чекаю на неї”, перегодом звалився з головою на її пухкі рамена. Тут і вона припала вся до землі:
– Яка я щаслива, радосте моя, – уклінно дякує. – Хоч один знайшовся на цій землі чоловік, який наважився побути в мені, викликав оргазм. О, тепер я можу сміло вмирати, – спершу стала на лікоть, потім на коліна, насилу підвелася, побрела гола через річку, посеред води зупинилася, обернула голову:
– Не вини мене ні в чому... Ти заслужив щасливе життя.
Нарешті я таки добрався до ліжка, вбраний упав, заснув міцним сном. Прокинувся десь перед обідом, і раптом забагнулося мені вперше, відколи тут оселився, провідати місцевого попа. Чому саме попа, навіть не збагну, що повело мене в село. Трохи прибрався, аби не мололи злі язики, переважно жінки, мовляв, Каланник геть одбився від рук, як сам живе. Краєчком вулиці іду неквапом, вітаюся з перехожими, чоловікам тисну руку, жінкам – з кивком голови кажу: „Добрий день. Як ся маєте?” На що майже від кожної чую: „Нічого... Най би було... Як ти?..” – „Помалу, дякувати Богу”. Коли проходив попри своє обійстя, вчинилося мені недобре, проте не подав вигляду, минув хутко свою хату. В попа засидівся недовго, він був дуже здивований моїм приходом, якось боком сидів, наче страшився мене як відлюдника. Я приніс йому трохи грибів, за що він подякував, і вже на порозі, коли подав йому руку, запитав:
– Вам щось треба від мене?
– Ні... – посміхнувся я. – Священика тому і держить село, аби до нього приходили просто так.
– Справді, – зворушливо кивнув. – Дуже красно дякую. Як вам ведеться на новому місці? – насторожено запитав.
– Помалу звикаю... – стримано сказав, аби не прохопилося, що було на думці: „Раджу й вам спробувати...”
Тут надійшла попадя, криво зміряла мене поглядом. Я чемно привітався, пропустив начебто повз увагу її неприязнь, підступно запитав у попа:
– Хворіє?..
– Хто?..
– Маточка, – кивнув у її бік.
– Ні...
– Пробачте, – хутко попрощався.
Наступного дня я провідав Яфета, розповів йому про пригоду, що приключилася в мене з Кондофискою і попом. Яфет потішився:
– Вас непокоїть одна і та ж мара.
Насторожило мене:
– Гадаєш, попадя має чари?
– Попадя тільки штришок одного величезного образу. Тут задіяні страшні сили, – замислився він. – І хочуть вони звести вас зо світу.
– Чим провинився я перед ними... – ніяк не второпаю. – Живу собі подалі від інших, не тривожу нікого.
Мотнув він сердито головою:
– Заступаєте комусь дорогу, не даєте вільно розкошувати. Ваш осідок муляє очі незримим силам, їх запримітити вдається не кожному, проте вони є, діють у межу з нами. Сам уже знаєте, пересвідчилися на власні очі. Видається мені, що – то чортівня. Спробуємо вдвох позмагатися з ними, їхній головний Дідько напевне зачув нюхом, що на румовищі знайшовся ґазда, тому й вирішив позбутися вас, аби­сьте не заважали.
Ще сього лиш бракує. Тільки спекався я осоружної жони, не чую вже на собі людського посміху, коли – н? тобі – чортівня вчепилася, хоче виссати з мене кров. І чому власне я мушу бути тим ослом, на якому носяться всі... Поділився думками з Яфетом. На те він якусь хвилю помовчав:
– Розумію вас... Тяжко терпіти на собі наругу. Проте

« 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 »

Останні події

30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
20.03.2025|10:06
«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку


Партнери