
Електронна бібліотека/Проза
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
їй. – Український народ не потерпить вашого глуму... Ви – найгірше, що маємо...
Перебила мене:
– Покажи мені ліпше, і я тут як тут щезну! Дятлику, лишися дурної казки, ліпше погостри дзьобик свій об моє точило... – підпускає ляси.
Звісне, злягатися з отаким одороблом якось стидно: дізнається хтось, потім ганьби не відберешся за все своє життя. Хоч як не крути, а поплавок мій від її знадливих слів хвисьнув угору, надимнув матню. Настигла думка, пригадалося, як колись в Якутії на заробітках один з наших із бригади видримбав безногу каліку – та в потемках відчепила від кукси протез, лише б удовольнився спраглий і вона. Але ж то було в Якутії, в тайзі, далеко від рідної домівки...
Перейшов і я з нею на „ти”:
– Встругати тебе можу, проте ти більше не напосідатимеш на мене, – поставив умову.
– Ти спершу побудь у мені, а там, може, й передумаєш, – узяла в руки свої ядерні циці, гойднула раз, гойднула вдруге. – Одною тебе вкрию, другою зігрію.
– Мені не холодно, – підходжу до неї ближче. – Твої хляки заважатимуть нам дримбатися, – стис у п’ясті її жирну почеревину.
– Боляче, – плеснула мене по руці. – Зараз я стану рачки, а ти засатариш мені по самі яйця. В тебе, напевно, добра жердина.
Шерепа розпласталася, стала на коліна, виставила вгору пузату макітру:
– Тільки помалу... Не жени сильно... Я років десять не чула в собі чоловічу силу.
Примостився я біля того чуда, ледве пробрався своїм кийком в її масні надра. Гарую тудисюди, добре вмостившись на розкислих сідницях. А спрагла верещить не своїм голосом, упивається шалом:
– Не чекай на мене, коли хочеш – спускай... – проказує хрипло, жує в екстазі пожовклу бадилину. – В мене незабаром почнеться клімакс. Устигнути треба...
Я своїм порядком вправляюся на тлустому тілі, „не чекаю на неї”, перегодом звалився з головою на її пухкі рамена. Тут і вона припала вся до землі:
– Яка я щаслива, радосте моя, – уклінно дякує. – Хоч один знайшовся на цій землі чоловік, який наважився побути в мені, викликав оргазм. О, тепер я можу сміло вмирати, – спершу стала на лікоть, потім на коліна, насилу підвелася, побрела гола через річку, посеред води зупинилася, обернула голову:
– Не вини мене ні в чому... Ти заслужив щасливе життя.
Нарешті я таки добрався до ліжка, вбраний упав, заснув міцним сном. Прокинувся десь перед обідом, і раптом забагнулося мені вперше, відколи тут оселився, провідати місцевого попа. Чому саме попа, навіть не збагну, що повело мене в село. Трохи прибрався, аби не мололи злі язики, переважно жінки, мовляв, Каланник геть одбився від рук, як сам живе. Краєчком вулиці іду неквапом, вітаюся з перехожими, чоловікам тисну руку, жінкам – з кивком голови кажу: „Добрий день. Як ся маєте?” На що майже від кожної чую: „Нічого... Най би було... Як ти?..” – „Помалу, дякувати Богу”. Коли проходив попри своє обійстя, вчинилося мені недобре, проте не подав вигляду, минув хутко свою хату. В попа засидівся недовго, він був дуже здивований моїм приходом, якось боком сидів, наче страшився мене як відлюдника. Я приніс йому трохи грибів, за що він подякував, і вже на порозі, коли подав йому руку, запитав:
– Вам щось треба від мене?
– Ні... – посміхнувся я. – Священика тому і держить село, аби до нього приходили просто так.
– Справді, – зворушливо кивнув. – Дуже красно дякую. Як вам ведеться на новому місці? – насторожено запитав.
– Помалу звикаю... – стримано сказав, аби не прохопилося, що було на думці: „Раджу й вам спробувати...”
Тут надійшла попадя, криво зміряла мене поглядом. Я чемно привітався, пропустив начебто повз увагу її неприязнь, підступно запитав у попа:
– Хворіє?..
– Хто?..
– Маточка, – кивнув у її бік.
– Ні...
– Пробачте, – хутко попрощався.
Наступного дня я провідав Яфета, розповів йому про пригоду, що приключилася в мене з Кондофискою і попом. Яфет потішився:
– Вас непокоїть одна і та ж мара.
Насторожило мене:
– Гадаєш, попадя має чари?
– Попадя тільки штришок одного величезного образу. Тут задіяні страшні сили, – замислився він. – І хочуть вони звести вас зо світу.
– Чим провинився я перед ними... – ніяк не второпаю. – Живу собі подалі від інших, не тривожу нікого.
Мотнув він сердито головою:
– Заступаєте комусь дорогу, не даєте вільно розкошувати. Ваш осідок муляє очі незримим силам, їх запримітити вдається не кожному, проте вони є, діють у межу з нами. Сам уже знаєте, пересвідчилися на власні очі. Видається мені, що – то чортівня. Спробуємо вдвох позмагатися з ними, їхній головний Дідько напевне зачув нюхом, що на румовищі знайшовся ґазда, тому й вирішив позбутися вас, абисьте не заважали.
Ще сього лиш бракує. Тільки спекався я осоружної жони, не чую вже на собі людського посміху, коли – н? тобі – чортівня вчепилася, хоче виссати з мене кров. І чому власне я мушу бути тим ослом, на якому носяться всі... Поділився думками з Яфетом. На те він якусь хвилю помовчав:
– Розумію вас... Тяжко терпіти на собі наругу. Проте
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку