Електронна бібліотека/Проза

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити

насолоди облизує засмальцьовані губи, крізь примружені вії дивиться на мене:
– Хоч мало, та ліпше мені... Тобі добре?
– Не дуже... Відгонить ладаном...
Сміється:
– Тільки б того... Не переймайся, – гукає чоловіка, мигцем накривається.
Входить заклопотаний ієрей, без ряси, в сорочці та ногавицях, запобігливо чекає на розказ жони.
– Отче, – звертається маточка до чоловіка, – трохи мені полегшало... Треба чимось оддячитися пустельникові за його труд.
Схвально на те він киває:
– Най чую, кажи...
Піп з одного боку ліжка, я з другого пасемо очима її, точніше хтиве личко попаді, що дивиться на нас, сновигає поглядом то на мене, то на нього: розкуйовджена – наче трохи хмільна:
– Випийте за моє здоровля.
– Пробачте, – я хутчіш подав руку попові, сказав „на добраніч”, щез за порогом.
...Яфет качається від сміху:
– Бугая знайшла собі попадя!.. Тепер буде добрий розплід. Адже християнські бики нічого не варті, – гигоче.
Що на те скажеш? Мовчу... Коли дав, аби впивалася шалом невситима шльондра, наситилася моєю силою. Ба, я навіть піддавав паплюзі. Тепер ладен я провалитися крізь землю. Осоружний собі. Нікчема – я! Погань тілесна. Безвольний самець... Гризе сумління. Сиджу перед Яфетом, як той шутий баран... Звільна сміх перейшов Яфета:
– Я, здається, минулого разу зупинився на „марі” з „Маніфесту...”.
– Так, – киваю. – Тільки, цікаво знати, а як тобі вдалося було вступити саме на філософський факультет? Адже туди без рекомендації райкому партії або іншого компартійного авторитету годі було потикатися...
Хмикнув досадно пустельник:
– Справді... Я чомусь пропустив то... Треба вернутися, обов’язково зупинитися на тій заковиці. Одне – коли глаголиш одухотворено про себе, інша справа – хто ж ти насправді?.. Тож щодо того рекомендаційного листа: няньо мій, як знаєте, добрий рибалка був – царство йому небесне, – все районне начальство паслося в нього, тишком замовляло йому наловити в заказнику „браконьєрської” рибки...
– Зрозуміло, – перебив я. – Через „золоту” рибку ти зміг навчатися, точніше – вступити до столичного вузу...
– Можна сказати, що так... Як і тоді, так і тепер, аби набути знань, потрібні гроші. В нашій сім’ї їх ніколи не було... – пустельник якось винувато відвів очі, хрипко мовив. – Я також не святий.
– А від тебе ніхто й не вимагає бути праведником. Я запитав між іншим про той клятий факультет. – заспокоїв його. – Провадь далі мову про свою дорогу.
Яфет змарніло підвівся, рушив у глиб печери, в потемку зупинився:
– Не маю зараз сили, – щез у підземній тьмі.
Завидна сьогодні вперше вертаюся додому. Докоряю собі: „Треба ж таке – засвердлити тою рекомендацією Яфета до живого”. Печерник щирий у своїх помислах, через що й страждає за власне минуле. „Ніколи не дозоляй іншого його минулим, ліпше подивися на себе”, – картаю себе. Він у тому не винен, що маємо загал лакуз і шкуродерів. Звідси, з гори, мені добре видно те кишло в долині, що в будьяку мить ладне тебе роздерти на шматки, виссати до краплі кров, навіть обсотати кожну кістку, – тільки б дочекатися говіння.
Але, як мовиться: „З дурного говіння не буде спасіння”. Проте, кому до того яке діло, коли сурмлять кишки хиренних, просять їсти. Потім піп у церкві дасть сьорбнути з ложечки винця, і закусиш тілом Христовим – проскурою – кров Ісуса. Забавне вірування. Рабську мораль сповідує рабська психіка, тут відсутнє нетлінне. За що комунізм і визрів на пощербленому тім’ї Христа, врятував сатану на престолі. Голотою править гемон, а Бог – довіряє втаємниченим, покладається на їхнє сумління.
З такими презирливими думками збився я з дороги, іду манівцем, крізь зарості глоду, шипшини та шерехатої бучини. Хльостко б’є по зап’ястях й обличчю жорстке чагарниччя, лишає попруги, спричиняє біль. А мені все ’дно тут затишніше, ніж онде, на второваному пішнику, що зичливо віддаляється в інший бік, збігає вниз. Перегодом – з манівця буде стезя, тільки одному мені відома.
Дорога звела мене на долину, до розпуття. В тьмавих сутінках коло хреста хтось сновигає, здається, якась жінка. Притаївся за глодом я, спозираю за тою проказою: що надумала? Чую, розмовляє з собою, заспокоює себе, потім узяла сокиру, навшпинячки відриває бляшане розп’яття. Нарешті впізнав її, вигулькнув з криївки:
– Маріко, ти що робиш? – здивовано запитав.
Тримає в руках причинна напівіржавого Христа, спокійно каже:
– Най буде хрест відкритий.
– Не боїшся гріха?
– Його треба передати землі, – взяла розп’яття під руку, а в другу сокиру, скорбно пішла назустріч ночі.
Від побаченого в мене перехопило подих, ні в сих ні в тих провів її вслід. Одне діло, думаю, – коли ти тільки наважуєшся щось зробити, а тут перед твоїми очима причинна Маріка Петрова вмах здерла сокирою розп’яття з хреста. Завтра в селі піде поголос про її прогріх; звісне, пробачать їй, бо дурна, за щойно скоєне. Смів би таке втнути хтось нормальний – вік анафему йому курникали б. Проте через кілька днів, у неділю,

Останні події

30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
20.03.2025|10:06
«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку


Партнери