
Електронна бібліотека/Проза
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
в церкві приключилася ще одна кумедія. Наче якась пошесть напала на місцевого попа та його парафію.
Треба сказати, що неподалік в сусідньому селі є „дурка”. Буває, що звідти тікають божевільні, рятуються, хто як може, по довколишніх селах. Тож уже звикли тутешняки до буйних втікачів, інколи їх нагодують, одягнуть. Отже, в неділю прийшла до церкви на службу незнайома молодиця, модно вбрана, на високих підборах, у короткій спідниці, нафарбована, стала в бабинці поміж жінками, перехрестилася, втупилася поглядом в іконостас, постояла... У такому разі, якщо до церкви хтось прийшов в обновах або незнайомий, обов’язково погляди прочан відриваються од попа, переводяться на принаду. Церква – єдине стовпище в селі, де можна себе показати, інших оцінити. Тож і сього разу, переважно жінки, зашушукалися між собою, визначають: хто ж то така? Тим часом кілька пар очей збитошників, юнь і молодь, уважно споглядають з торуні, попросту кажучи, – з гальорки в церкві, що ж то далі буде, бо затіяли шибеники гучну веремію. Заклалися з отою молодицею на високих підборах, що він, а власне то був легінь, нарядиться жінкою, в неділю піде до церкви на службу. Заклад – дві пляшки доброго вина. Нудно молоді в селі без витівок. Ось і втнули таке... Спершу роззяви в церкві сприйняли молодицю за буйну втікачку, потім упізнали в ній – Миколуфіґляра. Сміх і обурення викликала та пригода, докір і розраду. Навіть тінь гніву впала й на мене. Мовляв, відколи Каланник оселився в заріччі, селом порядкує чортівня.
Увечері зібрався я до попа збити той щем собі коло серця. Най би він виголосив у церкві, що я не причетний до тих молодечих витівок і що Маріка Петрова недавно поколотила розумом і тепер бродить по околиці, здирає з хрестів розп’яття. Зустрів мене парох якось боязко на порозі, впустив в оселю. Попадя саме прибирала зі столу недоїдену трапезу, вертко мотнула сідницями на мій прихід, її легенький смуток одразу щез з лиця:
– Може підігріти вам вечерю? Ми лиш поїли… – завбачно виправдовується. – Хоч чаю попийте, – вже наливає.
Піп запропонував стілець, умостився в кутку, подалі від мене:
– Я не хочу вас звинувачувати ні в чому, але люди твердять, що всі поторочі тепер у селі завелися через ваше переселення в заріччя, – ніяк не заспокоїться, совгається від хвилювання. – Тільки що, – глипнув на дружину. – Ми говорили про вас. Маточка каже, що гріх про вас думати погане, я ніби й погоджуюся з тим, але не знаю, як ублажити паству.
Попадя сіла ближче до мене, десь посередині між нами з попом:
– Панотець радить вам вернутися до своєї жони. Може, й справді слід послухатися мого чоловіка, – хтиво повела бровою.
Відпив я для годиться чаю, прохопилася думка: „Ось де треба проявити хист письменника, якщо збираюсятаки сісти за написання художнього твору”.
– Я згоден вернутися до своєї жони, тільки: чи вона захоче?
В попаді забігали хижо очі, парох поважнів:
– Я знав, що пристанете на мою умову, хоч маточка противиться, аби я не втручався у ваше особисте життя, – легка посмішка зринула на його ситому обличчі.
Попадя не витримала:
– Ви обоє один одного вартий. Я думала, що хоч ви, Каланнику, зможете обійтися без жінки, бути самсамісінький...
Наче хтось штрикнув попа під ребро, схопився з місця:
– Помовчи! Забула вже, яку тебе взяв у жони, голу й босу...
Тут уже вона підскочила:
– Бо я тебе захотіла, – дзиґою крутнулася, гримнула за собою дверима.
Чути з ґанку: „Дам я тобі – голу й босу...” Підвівся і я:
– Через мене отаке сталося, – винувато стенув плечима.
– Останнім часом дуріє на очах маточка, – сумно потупив очі піп.
Прохопилося в мене:
– Всі вони одним миром мазані, – вибачився, залишив його одного. – Якось розберетеся без мене.
Лишень вийшов я надвір, як чую пошепки її голос: „Іди городами”. Збочив я від вулиці у хвіртку, вузесеньким пішником іду між нивами до луки, чимдалі од людських очей, ачей зустріну там скривджену. Квасоля сього року рясно вродила, що аж нагнула тички до землі, ледве пробираюся крізь густі заслони, спотикаюся об буряки та головки капусти.
Духмянить ніздрі рання осінь, мерзлякувато вночі... Біля річки, під вербами, чекає на мене попадя, мерщій підбігла, кинулася на шию:
– Холодно... Зігрій мене, – обціловує. – Паскудний попище сьогодні вперше підняв на мене голос.
Я скинув піджак, закутав ображену:
– Тільки не перекидайся зараз на Кондофиску, будь – молодицею.
Ледве не плаче:
– Твоя Берегиня одужала. Я більше не приходитиму до тебе. Тільки так, як усі, ми зможемо здибатися.
Щойно почуте надто зворушило мене:
– Звідки тобі знати про одужання Берегині?
Вона щільніше притислася:
– Ти – переміг! Але не покидай мене, – впала на коліна, чіпко держиться за мої ноги.
Я підвів її, посадив на порохняве дерево:
– Заспокойся, – пригорнув до себе.
– Добрий ти. Тепло іде від тебе. Раніше іншим здавався, якимось грубим і недоладним, а зараз чую коло себе мужню красу. Колись я мріяла мати такого
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку