Електронна бібліотека/Проза

Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
Завантажити

до заміжніх молодиць, а нині тобі – тлустенький у ризах вишиває в амвоні, замість баранки хрестом забавляється. Стримався, трохи не пирснув сміхом я. Отакої, Вака якимось побитом опинився в Києві, служить у церкві, заробляє в такий спосіб собі на хліб, і не журиться більше нічим. Хутко я вийшов надвір, не став домагатися в отця Андрія його признання: „Скажи, ти пам’ятаєш мене?” Нащо... Він тепер Божий пастир, а я залишився на рівні „раба”. Прикладів з такими Ваками можна наводити безліч, а навіщо, коли достатньо прочитати „Люборацьких” Свидницького, та й чи вся творчість мудрого Нечуя виказує й розкриває сутність облудного Христового вчення. Вчорашні згадані семінаристи ліпше за мене показали той ієрейський гадючник, просвітлені згодом образотворчими помислами. Мені в даному разі достатньо Кондофиски та її вичахлого чоловіка. Нехай земля їм буде пухом обидвом, бо одійшли хто куди, лишили на мене Сімаргла. Наче, Господи, можна вже й амінь проказати, та видається мені, ще зарано. Побудьмо трохи на місці скоєного Тобою злочину, і вислухай очевидця. Контрольний постріл, виявилося, що Ти схибив, не вбив свою жертву, ач бачиш, дригається, заюшена кров’ю. На, пальни разочок, най відкине бідолаха ноги, не конає в муках. Овва! Не хочеш... зрозуміло! Пропонуєш мені закінчити Тобою розпочату обітницю. Даруй, але я не стріляю в подібних на Тебе. Тутбо Ти маєш ката, Сатанаїл опікується тим, виконує інквізицію. Мені ваші шуримури не до шмиги. Стачає свого...
Недавно почув од Яфета невеселу історію про Мирося Дулю. Хоч книжку пиши, та я Тобі коротко переповім, аби в Тебе й через се голова не боліла. То – суто наші поладки, в родинному колі, так би мовити. Жив, пригадуєш, Яфет у гуртожитку, мав добре ім’я поміж спудеями, не лукавив, а тому був усіма шанований, крім, хіба що, пройд і ябед. І затерся до їхнього гурту Дуля з молодшого курсу, здібний першокурсник, мамин синок, який приїхав до Києва з твердими намірами по славу. Знаєш­бо, до столиці рветься багато охочих зрушити з місця застояний час, а вдається лише одиницям, і то – тільки припіднімуть, але не зрушать. От і Миросько, меткий, тямковатий, але марнолюб, звернув одразу на себе увагу, зацікавився ним Яфет: „Хлопче, – каже йому, – з тебе можуть вийти люди, якщо ніс не задиратимеш вгору”. Дуля прикусив язика, бо знав Яфетову круту вдачу: той міг позбавити Мироська брати участі їхнього товариства...
Минули роки. Зустрів якось Яфет Мироська на дорозі, цікавиться:
– Де ти тепер?
– Працюю на Жору Мамону, – шкірить зуби. – Добре платить...
– Зрозуміло, – плюнув спересердя Яфет. – Адже не кожен має зиск од свого відображення.
Шабаш, Господи, на Твою честь триває.
Тим часом очевидячки тане сніг, чую: щось обізвалося надворі. Аж глядь – а на порозі тягне рученята до мене розповитий Сімаргл!
1 Джерга – домотканий ліжник

2 Франца – сифіліс

3 Каланник – роботяга

4 Cтруг – форель

5 Цімбор – друг, приятель, товариш.

6 Острожина – загострена від пня жердина

7 Плай – стежка, урочище

8 Спуза – попіл

9 Факля – смолоскип

10 Банувати – шкодувати, переживати

11 Фара – садиба попа.

12 Нямиші – змадяризовані русини.

13 Чортове беремище – прадавня назва урочища

14 Церкуник – паламар

15 Куча – саж

16 Фандлик – сковорода

17 Юханя – лайливе звертання до жінки

18 Ґоз – бур’ян

19 Збрага – тут: самогон.

20 Комашня – поминки.

21 Мерша – здохлятина, падаль.

22 Трічна – завзята, бадьора, завзята.

23 Шток – поверх.

24 Яфони – чорниці.

25 Бухня – стара жидівська хата.

---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------

Останні події

07.08.2025|15:59
«Ми продовжуємо шукати спільників, які допомагають робити Луцьк ще більш видимим»: підсумки фестивалю «Фронтера»
07.08.2025|15:46
«Основи» видадуть книжку про повсякденне життя Тараса Шевченка: що він їв і пив, на що хворів, кого любив і де ночував
06.08.2025|18:48
70 подій, 50 видавництв: BestsellerFest оприлюднив програму заходів Вхідні
06.08.2025|14:29
В «Основах» вийдуть романи нобелівського лауреата Яcунарі Кавабати в новому оформленні
14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури


Партнери