Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

подобалося, затягувало. Добре, що тоді не було басейнів, а купальний сезон – то тільки від старого, зимового льоду, до молодого – осіннього.
Хтось там все-таки з Великої Гори слідкує за нами: чи янгол-хранитель, а чи й сам Господь Бог, без відома якого й окрема травиночка не ворухнеться, не кажучи вже про живу людську душу, хоча для нього все то може видаватися рівнозначним: і травинка, той же спориш під ногами, і геній видатний. І на мене, підлітка, накинули оком. Скажемо так: зупинили вчасно.
Якось я, вже підлітком, приїхав на велосипеді до бабусі в Старо-Зінів, бо, як уже кілька разів мовилося, сімейство у зв’язку з новим призначенням батька проживало в Тернах на казенній квартирі, а Уляна Іванівна мовби зберігала основи родинного обійстя на хуторі.
Літо було вповні, і вода тепла, бо грабарі, у черговий раз, поправили наш ставок, укріпивши нарешті греблю, а з іншого боку зробили прямовисну кручу. Отут я й розперезався! Мої однолітки або на роботах державних (колгоспних) уже були, або поїхали вступати в училища чи технікуми… тобто, пішов я на ставок із дітлахами, років на п’ять-шість молодшими за мене. Але – знай наших!
Для початку я навіщось збрехав малим, що оце щойно повернувся з Ромнів, де змагався у стрибках у воду. Грамоти не здобув (скромно так), але в першу десятку ввійшов і в скорому часі у складі команди Сумської області поїду в Севастополь «на республіку». Ні більше, ні менше, отак. І почав показувати клас: стрибати з розбігу з берега в ставок, хоча такий вид ніколи й не значився поміж вправ зі стрибків у воду.
Круча, як мовилося вище, була чималенька, особливо при співвідношенні з глибиною, – а вона тут сягала ледь за метр, не рахуючи рідкого мулу на дні десь до півколіна. За такого співвідношення на стрибуна чекає дві небезпеки: а) чим вертикальніше він входитиме в воду, тим реальніше виростає шанс загрузнути головою в мул і зламати собі шию; б) щоб не ткнутися в дно, одразу після занурення доводиться різко розправлятися – на межі двох середовищ: повітря і води, це загрожує травмами хребту. (На жаль, таких випадків на наших водоймах трапляється чимало: недосвідченість, легковажність або й просте вихваляння призводять до тяжких наслідків: одних назавжди саджають в інвалідні крісла, інших і з води не встигають вихопити. Так, що, люди, будьте пильні й обачливі, не робіть того, чого не вмієте, а коли й умієте, пам’ятайте, що раз на рік і простий валянок стріляє).
Стрибати, навіть за таких умов, я трохи вмів і дещо чув про вказані небезпеки. Зі мною такого трапитися не могло! Розбігаюся, злітаю ластівкою над ставком, намагаючись входити в воду під якомога гострішим кутом, чи й не паралельно поверхні (а тут є небезпека живота розбити). І яке ж то непередаване блаженство – почуватися великою рибиною або ж отим червоно-синім птахом, що стрілою, без сплеску зникає у воді і так само стрімко вистрілює з неї з піскариком у дзьобі.
Дітлахи теж розперезалися. Розбігаються з усіх потуг і «бомбочками» – бризки до небес. А вереску й радощів – аж до Космосу. А ось і груповий «застриб». Біжимо разом до краю кручі й злітаємо в повітря: я – улюбленою «ластівкою», вони – притисши руками коліна до животів. Я мимоволі направо-наліво, на своїх супроводжуючих: гарна картина… цієї миті було достатньо, аби я втратив пильність, аби валянок вистрілив: урізався обличчям у мул та ще й проорав трохи дно. Грязюка набилася в рота, носа, вуха, у голові пропливло, зашуміло-закипіло, в очах тільки прапори цвітуть1. Сяк-так умився ще під водою: негоже-бо «чемпіонові» в непотребному вигляді перед шанувальниками. А тоді, вже вдихнувши повітря, не оглядаючись, поплив на чистіше, бо біля берега воду геть збовтали.
Вода на поверхні була теплою і лагідною, пахла сіном і сонцем. І я швидко прийшов до тями. І світ був чистий і світлий, і також лагідний, як мати. Перед моїми чистими очима мріли берези і осокори на цвинтарі навпроти. Я розвернувся…
— Малі! – строго сказав я, – не здумайте отут стрибати сторч головою. Води мало, можна в’язи скрутити. Це – для тренованих.
…Уже тоді я задумувався, чому ніяк не вирішиться проста проблема: проблема хороших і поганих людей. Адже всі знають, що таке добро і зло. А довкруг легіони злодюг, брехунів, бандитів, розпусників, ще всякої гидоти і шелупані… і число їхнє росте. Так, ніби частину землян просто перекручує якась диявольська сила, запаморочуючи їм мізки. От тобі й «Что такое хорошо, что такое плохо» (В.В. Маяковський).
То в яких же тяжких лабіринтах нашої підсвідомості ховається та сила і що спонукає її час од часу вириватися на поверхню?!

Польоти уві сні і насправжки

Кожен із нас переживав у своєму житті бодай один раз незбагненну мить піднесення. Це коли без усяких там зовнішніх впливів, – алкоголь, жінка, повістка в суд, – ти починаєш літати, мов на крилах.
Перший випадок із дитинства. Дуємо, дмемо, програємо сусідній вулиці (це в селі, де нас стільки набралося?) 0:3. Себто, пиши пісьма. Можна мєлким почерком, як тоді, а нині – через

Останні події

13.07.2025|09:20
У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери