Завантажити

ігрового» — слова ці пишним цвітом розпускалися на сторінках преси, доки команда забивала багато голів і здобувала блискучі перемоги. Щоправда, не говорилося, що перегорнута ще одна сторінка вітчизняного футболу, але це й так було видно. Суперклуб, одна з кращих європейських команд. Дії кожного гравця зведені до функцій: виконати такий-то обсяг робіт на таких-то ділянках поля. Запрограмований ритм — швидше аритмія гри, щоб противник ніяк не міг пристосуватися до тактики і помилявся. Не команда, а чітко відлагоджена машина, потрапити в механізм якої означало бути вимолоченим, як сніп у комбайні.
Але ж і машина дає збої: то деталь треба замінити, іншу — відремонтувати. Та й працювати на максимальному режимі вона постійно не може: горять запобіжники і реле. Тренер це розумів і машину беріг. Скажімо, перспективного хлопчака, якого заганяли в одній команді, перевтомили, він узяв до себе, два роки виходжував, і той, зміцнівши, заграв на повну силу. У деяких матчах команда ділила очки з противником, явно економлячи сили.
Заговорили про «виїзну модель», про те, що тренер забув, що таке гра, і ганяється тільки за очками. Ввели ліміт нічиїх.
Обурювалась команда, затиснена в жорстокі рамки ігрового і тренувального режимів, кипіли невдоволенням болільники, які хочуть бачити голи-голи-голи або ж принаймні ентузіазм, безоглядний чи хоч романтичний, як у «Спартака».
Команда, правда, місця, нижче третього, не займала. Незважаючи на зміни поколінь, часті травми.
Але така вже психологія. До такої команди завжди більші вимоги.
Стало зрозумілим, що тренер допустився величезної помилки. Пам’ятаєте (з третього розділу): «Здатність вести гру в дусі стратегії фон Неймана означає, по суті, оволодіння певною теорією гри, а це зводить її до рівня тривіального заняття» (Норберт Вінер). І там же: «...ця велика гра, тільки гра і нічого більше, ніж гра!» — як процитував одну англійську газету Ю. Трифонов.
Люди ж бо йдуть на стадіон бачити гру, розслаблятися, розряджуватися, а не розв’язувати головоломки, кросворди, а часом і алгебраїчні задачі. Урешті, цього достатньо і в житті.
Крах концепції, та й годі.
А тут ще аргентинський чемпіонат світу підлив масла у вогонь.
Команда ФРН, продемонструвавши блискучу організацію гри... забила всього кілька м’ячів і не втрапила навіть до чвертьфіналу. Зате аргентинці — о цей Кемпес! — що вони робили на полі!.. Техніка, величезний азарт, гарячий (латиноамериканський) темперамент, швидкість, натиск — оце футбол!
Красивий футбол, нічого казати.
Але зіткнулися в протиборстві не різні команди, а різні концепції гри. Ну, а торжествує та, яка має результат кращий.
Отак помилився тренер.
Доки наші команди пристосовувалися до його концепції на вітчизняному ґрунті, його команда не знала рівних. Противника почали бити його ж зброєю. Навіть тренери, які раніше не відзначалися оригінальністю суджень, заговорили про аритмію гри, про організацію чисельної переваги на певних ділянках поля, зміну «вектора атаки» і тому подібне. І тільки-но сили у вищій лізі приблизно вріноважилися, тренеру дала бій команда романтичного складу характеру і виграла чемпіонат.
Концепцію треба було здавати в архів.
Романтична команда через пару сезонів вичерпає ліміт фізичного ентузіазму і теж здасть свою концепцію в архів.
Що ж далі?
Тренер розбуркав футбол і мимоволі залишив його на роздоріжжі розгубленим і зніченим, що з повною відвертістю продемонструвала гра збірної. Помилка на помилці.
Особиста помилка тренера підштовхнула наш футбол на десять літ уперед. Не менше. Куди ж схиляються терези долі?
Коротше, тренер на футбольному полі продовжив дискусію між фізиками й ліриками, технократами й патріархальниками і так далі. І це не означає, що тренер фізик чи технократ, бо тренер не вважає спорт особливим якимось видом мистецтва чи, тим більше, грою, яка має раціональну програму.
Так на футбольній ниві виник конфлікт між раціо і почуттями, і вирішення його буде дальшим кроком у становленні футболу.
Це безперечно.
От вам і футбол! Не гра, а особливе якесь дзеркало наших буднів...
Ах, яка це формула заспокоююча: нове пробиває собі дорогу через помилки! Та коли б же ті помилки тільки на тобі окошувалися, а тут же мільйони уболівальників, престиж міста, спорту... Коли щось не ладиться з новою маркою автомобіля, скільки там людей про це знає!.. А коли тобі на рідному стадіоні «Спартак» забиває два «сухі» м’ячі, то...
Сьогодні футболіст мусить швидко переживати і радощі й невдачі, вважає тренер. Щоб уже в наступному матчі минула перемога чи поразка не висіли над душею.
Де ж усе-таки тренер справді помилився?
Виходячи зі справедливої тези — рівномірний розподіл обов’язків на всіх членів команди, — тренер зрівноцінив і фізичні, й індивідуальні особливості гравців. Він бачив команду як відрегульований механізм, систему, де все працює злагоджено.
А система виявилася закритою, тобто такою, що не завжди спроможна вийти за власні рамки,

читати