1. Казка дійсності приколисує. Переждати… Пройде життя.   2. Стрілки на годиннику Бунт влаштували – Назад крутяться.   3. Дивуюся: Перехожі пам’ятникам Рот затикають.   4. Очі розгублені… Дістати візу, Бо вже дістали.   5. Розсуну...

– Шумський? – покликав я. – Я тут. – Можеш довести, що це справжній ти? – Цікаве питання, – тихо засміявся він. – Думаю, ні. – І що мені робити? – Мабуть, доведеться повірити на слово. – Дай руку, – сказав я. –...

Одного ранку я прокинувся в Токіо. Це було абсолютно дивно - до того моменту, коли я розплющив очі в готелі «Шератон», я не мав нічого спільного ні з Японією взагалі, ні з Токіо зокрема. Я навіть ніколи не спав із жодною японкою. Навіть ніколи не цілувався. Проте увечері 17 червня...

у жовтні 2004 року я підіймався вулицею крушельницької у спілку письменників на дворі стояла чудова осінь і листя мов сліпі руді кошенята із - за штахет парку франка лягали під стоптані черевики на зустріч з тамтого боку притулившись до стін йшов пожовтілий мов привид павло федюк він...

І хто це, хто це, хто це, хтоце, хтоце???????? Це вже ніхто. Раніше це був чоловік, що ходив на Павло-Кічкас ловити мертву рибу. Сам, кажуть, колись працював на заводі, Та необережно закохався у чорні хмари над совковими спорудами, Тому весь час ходив ловити мертву рибу на Павло-Кічкас. Рибу,...

падає вечір досвідчено відвойовую речі дівчино чуєте дівчино змії сичать

падає все із рук не спиняй покари ангеле мій непевний мій окаянний блуде тикають пальцем всі як один нездари ось він ваш Байрон з нього нічого не буде ось він мій Байрон все мені люди пофіґ може єдина вірно його вчитаю вірші незґрабні правильний гострий профіль я ж не богиня я ж з...

Падає ліс падає людина падає осінь впадає як Оскіл впадає в Сіверський Донець дві річки, які мені поперек горла проникає як світло поміж листя збирається як порічки. Вона накидає рожевий флісовий плед на свої тонкі малесенькі плечі заглядає у вікно дивиться, як темрява...

Паде додолу листя з деревини, Паде невпинно, чутно, сумовито, Мов сльози мами, що на гріб дитини Прийшла і плаче, шепчучи молитов. Осики лист кровавий із гіллини Паде, немов ножем його пробито; Жалібно жовте листя березини, Здається, шепче: "Літо, де ти, літо?" Лиш дуб могучий, жолудьми...

Палахкотить окрилена зоря, Зриває безмір, кида божевілля. Варю отруєнеє зілля Для не свого богатиря.   Приїде він, я буду з ним, Я дам напитися отрути, Аби зумів мене відчути Тремтливим дотиком одним.   В уста його я зацілую, Руками міцно пригорну, Аби любив мене одну, Як...