під час повітряної тривоги я сидів у кафе під небом потягував цигарку і побачив як посеред вулиці з чорного мікроавтобуса вийшло дві мої постаті моя зневіра з відлюдькуватим лицем і моя надія зі страждальним лицем вони гаряче сперечалися одна одній щось доводили а...

1 Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золотосрібний ріг. Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг. Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган, А він скажений біль терпить, як Муцій, І крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж...

Рух дверей, нiби чоловiк стогне увi снi. В абсолютнiй тишi я неспокiйно перечiкував доки вiдчиненi дверi зачинять, а отже вищий тембр стогону перетече у стогiн куди басовитiший. Я уявляв чоловiка, який ще в дитинствi, загравшись у хованки заховався за непримiтнi дверцята десь у...

"Підгір´я, любов ненаглядна моя! Ось ти, пеленою сніжною Покрите, неначе красавиці труп, Без духу лежиш предо мною. Туманом покрилося небо важким, Туманом насупились гори, І річка під снігом замерла, і ліс Шумні позабув розговори. Морозом тріскучим зціпило тебе. У кригу важку окувало, У...

Була зима. Ішов зелений сніг. За ним — рожевий. Потім — фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову.   Та не просту. А золоту. Таким, на місяць схожим, серпиком лежала, — аж розгубились в небі літаки, кричали: «Мама!»...

Шуми, вітре, шуми, буйний, На ліси, на гори, Мою журну неси думку На підлиські двори. Там спочинеш, моя думко, В зеленій соснині; Журбу збудеш, потішишся У лихій годині. Там ти скаже дуб старенький І єден, і другий, Як там жив-єм ще маленький Без журби, без туги. Там ти скаже та соснина Й всяка...

Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів — Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді — Де вже тим політикам — замалі! Взагалі у нас говорять — як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон´юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись...

Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, бо пахне так, ніби щойно обтесана деревина, і в ньому вільно літає важка свіжа кора, мокра і темна. І тільки стара дерев´яна церква, позаторік покрита сірою бляхою,...