Електронна бібліотека/Проза

напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Завантажити

техніки – шию зозулястій круть – і в торбу! Воно, бізнес такий собі, але Закусці на випивку й, ги-ги, на закуску вистачало. Останнім часом, щоправда, стривожені расавчани посилили заходи безпеки: псів стали прив’язувати біля самих курників, світло залишали увімкненим на подвір’ях; все трудніше й трудніше було працювати, та Закуска тримався. Шкода було залишати освоєну територію.
Тієї ночі він звично чимчикував знайомим шляхом, помугикував – відчував, що сьогоднішня ловитва вдасться. Трохи забарився, тож налягав на ноги – хтозна, як воно там обійдеться, а назад треба встигнути до розсвітанку. Поминувши асфальтний завод, кроках у ста попереду, на узбіччі, помітив темний обрис легковика. Ну стоїть собі авто й стоїть, може водій спинився покимарити – часина ж пізня. Але коли підійшов до автівки – повз нього прогуділа саме височенна громіздка вантажівка і в потужному світлі її фар Закуска виразно побачив, що салон легковика порожній. І ще не звернув на це особливої уваги, мав бо свої клопоти – рушив далі, але за два десятки кроків таки спинився. Чудно: ніч, машина на обочині й ніде нікого. Може хазяїн вискочив справити потребу?
Аби не стриміти на асфальті, збіг у канаву, трохи підійшов до таємничого авто, став. Хтозна, скільки сплинуло часу, либонь чимало, бо Закуска почав уже потроху мерзнути. Біля автівки нікого. Сторожкими кроками, помалу, підійшов до автомобіля, видерся з канави, постоявши якусь хвилину в нерішучості, торкнувся холодного лискучого металу. Тиша. Обійшов навколо, озирнувся й тихенько потягнув на себе ручку. Неголосно клацнув замок і двері відчинились. У тьмяному світлі фар далекої автівки побачив у замку ключа. Рука, якою притримував двері, затремтіла, сполоханим зайцем заколотилося в вузьких грудях серце. Це тобі не расавські кури! Тут, якщо по розумному змоторити, то й довіку можна про шмат хліба не тривожитись! І про пляшчину! Глибоко зітхнув, набрав повні легені повітря, ніби справді намірявся пірнути в воду, і пірнув за кермо.
Вже сім років минуло, як спровадили його за пиятику з автопарку, але навичок не втратив. Ногами легко відшукав педалі, долоня звично впала на важіль перемикання передач. Гризла душу думка, що авто несправне, тому й полишив його господар посеред шляху, але легковик завівся з-півоберта. Закуска увімкнув передачу, додав газу та круто розвернув нічийне авто у протилежному його попередньому рухові напрямку. Увімкнув світло й кинув легковика в померки.
„Фольксваген” Закуска сховав у вахутинському лісі, а сам прителіпав додому вимучений аж на ранок. Вирішив: нехай трохи вляжеться, а тоді пережене знахідку в надійне місце й… ну, там буде видно. Може розбере на запчастини, або й на цілого шарабана купець знайдеться, побачимо!
Ну, а поки влягатиметься – хряцати теж треба й наступної ночі Закуска знову вирушив у Расаву, зачекалися вже там на Закуску курочки! І яким же було його здивування й навіть неабиякий переляк, коли точнісінько на тому ж, „учорашньому”, місці Закуска знову побачив легковика! На мить йому навіть здалося, що це „фольксваген” повернувся якимось таємничим робом назад! Проте, підступивши з острахом ближче, втямив: ні, це інше авто, власне – таксі. Що за потороча! Невже оце навмисно для Закуски хтось щоночі залишає тут по тачці з ключиками? Як би там не було а, пересвідчившись, що таксі порожнє, Закуска скочив на водійське сидіння й погнав легковика до вже знайомого місця в лісі. Що більше, то краще! А чого, може одне авто Закуска оставить собі! Перефарбує, змінить номери. Якось же вони робляться, такі справи.
І третьої ночі Закуска знову вирушив на шосе! Шпацирував уже не по курочок, що йому ті курочки! Перебував у твердому переконанні, що на шосе його знову чекатиме легковик. Але легковика не було. Може сьогодні вихідний і приз з’явиться наступної ночі? Та й назавтра на звичному місці, яке зробилося вже для Закуски рідним, було порожньо. Прокачавшись у запорошеному пришляховому бур’яні до третіх півнів, він ні з чим повернувся додому. Лафа скінчилась… А через двадцять чотири години, сердитий, знову рушив у путь, рішуче поклавши собі, хай там що, хай там стоїть собі на узбочині хоч автобус, а дійти таки до Расави. І даремно. Чи то пильність послабив, запікшись коштовними знахідками, чи кваліфікацію почав втрачати, але расавчани Закуску впірвали, відбанили й, разом з важкуватим клунком „речдоків”, доправили бездольного в міліцію. В райвідділі ще додали та й вишпурделили під ранок за двері – що з Закуски візьмеш!

– Ги-ги! – втішений Закуска м’яв у мастких долонях обіцяну стогривневку. – Ледве дочовпав я тоді до хати, та й прочеврів трупом аж два тижні, поки ребра позтулювались! Добряче вони мене тоді відхекали, надто расавчани. Через те й машини не переховав, як намітив, через те й пішло воно все сторчака. І тачки втратив, і до Расави тепер не долізу – в боці пече. Он бильця навіть від койки в чермет відтаскав – копійки потребував на це… на ліки. Та тепер уже підлікуюсь. Ги-ги, а чиї то були машини?

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери