Завантажити

бабках! А яка в нього розкішна тачка! А як уміє смітити грішми, зовсім їх не шкодуючи й не рахуючи. І навіть це ще не край. Впевненість у собі – ось чим виділявся її новий „бой”. Олег не вмів сумніватись. Він усе знав і все вмів. Ставив собі мету й будь що її досягав. „Не існує таких бастіонів? – сказав він якось? посміхаючись до неї своїми вузькими губами? – яких не могли б здобути більшовики!” Іванка розуміла? що одним з таких „бастіонів” є вона сама.
Їх звела Галка: „Тобою цікавиться один чувачок.” Іванка лише хмикнула – в неї був Ромка. Але Олегів безрозмірний „Міцубісі” вже чатував біля Галчиного під’їзду? дверцята були відчиненими? авто випромінювало таку ж впевненість у собі? як і господар. „Сідай? прокатаємось!” – промовив до неї чорнявий, заледве вищий за своє диво на колесах, коротун. „Ще чого!” – „Сідай!” – його дрібненькі жорсткі очі забуравлювались у самісіньке її серце. І ось вона вже сиділа в авто? поруч з господарем? а той щось захоплено розповідав: „…зелений металік? паджеро? турбонаддув? – Вона не тямила значення тих слів? як і того? як вона тут опинилась? куди й навіщо її везуть... – дизель? кондиціонер? гідропідсилювач? – …і чому вона погодилась? – …іммобілайзер? мульті-лок? сіді-чейнджер?”? – а найдивовижніше? що вона зовсім не боялась та почувалася цілком захищеною.
І з нею дійсно нічого не трапилось. Олег повіз Іванку в Канів. Вони сиділи в прикольному ресторанчику на березі Дніпра? пили ощадливими ковточками коньяк („Тут справжній? – казав Олег? – не пальонка”)? засьорбували його кавою й розмовляли. Говорив переважно Олег.
Здавалося? він справді знає все. Вони пили коньяк й Олег навчав її? як відрізнити справжній напій від підробки; каву – й він розказував? як правильно споживати каву; вони палили й Олег розповідав? які він курить сигарети? які слід курити їй і чому. До них підійшли місцеві мужики? пропонували „живу? щойно з Дніпра”? рибу? то Олег швидко довів безкебетним? що їхня риба хвора, зіпсована та взагалі неїстівна. Іванка була впевнена? що ті зараз же викинуть її назад? у річку. Дорогою він заправляв авто та пояснював? на яких заправках слід заливати пальне? а де не варто; вони слухали музику й він видавав силу силенну інформації про кожен гурт і кожного співака; вона обмовилась? що мріє про золотого ланцюжка й він довго пояснював? в яких магазинах? де й як купувати золото?
Увечері він привіз її додому цілу й неушкоджену. Та цнотливо цьомнув наостанок у щічку.
А наступного дня вона пішла відчиняти двері й ледве розгледіла свого нового кавалера за розкішним букетом палаючих кармінних троянд. Олег привітався з мамою та чемно попросив? аби та відпустила Іванку з ним? покататись. „Вчора заходив Ромка”? – тихо сказала мама. „Скажеш йому? що я захворіла!” – „І як же називається недуга?” – Іванка хмикнула й випурхнула за двері.
Який хлопець! – не вірила дівчина щастю. – Галантний? вихований? щедрий! І при грошах! Бідний Ромка – куди йому! Дівчині аж шкода стало мовчазного соромливого Ромку? якого не порівняти було з шикарним Олегом.
По кількох днях знайомства Олег запросив дівчину до себе. Це був товстостінний двоповерховий будинок з білої цегли на вулиці? всуціль забудованій такими ж претензійними особняками з флюгерами? башточками та іншими новоукраїнськими прибамбасами на дахах. Іванка й сама була не з найбіднішої родини – батько трудився в райдержадміністрації начальником відділу? та Олегове помешкання вразило дівчину якоюсь навмисною відвертістю розкоші. Їй, утім, сподобалось.
– Батя розкрутився на початку дев’яностих? – діловито пояснював Олег. – Тоді можна було розкрутитись? хто мав кебету в голові й муху в носі. Починав із Польщі? клунки тягав з матір’ю. Я тоді? вважай? предків не бачив – сам у старій квартирі жив. Далі він на машини перейшов? ну а зараз ми? вважай? у парі. „Батько й син”, так би мовити. Сільгоспзаготовки – вигідне діло? а ще коли маєш стартовий капітал. З півдня на північ – злакові? з півночі на південь – картопля. Мотаємось! А горіхи! Знаєш? скільки коштує фура горіхів у Пітері? Звісно? на кордоні свої люди? свої „вікна”. Аякже. Якщо віддавати всі податки? то не варт і рипатись!
Він частував Іванку білим вином і ананасом. Гладив її волосся? потім рука посунулась вниз? торкнулась щоки? сповзла на шию?
– Ти от що? кролику (Це був його винахід. „Зайчик”, – казав Олег – надто зачовгане)? піди до ванної. Ну? приведи себе в порядок. Розумієш?
Зрозуміла. Зашарілась. Але підвелася й слухняно пішла до помпезної? розміром? як вітальня в її квартирі? ванної. Потім пішов він („Я скоро!”)
Що він із нею робив! Нечуване шаленство й насолода шматували її тіло? наповнювали її собою по вінця? ніби якусь дивовижну амфору та вихлюпувались назовні тваринним риком екстазу й самозабуття. Ще? ще? ще! – волав кожен клаптик обцілованого ним тіла? кожна клітинка!
– Ще? ще? ще! – благала вона? ламаючи нігті? корчачись і звиваючись? наче ящірка на розпеченій пательні й прагнучи тільки

читати