Завантажити

випадала можливість навчатися. Після неї студент встигав на тренування з гандболу. Ця гра дуже захоплювала юнака, він навіть увійшов до збірної команди інституту.
Та все ж, ніколи не зрозумієш красу, різнобарвність життя, якщо розцінювати його однобоко, цікавитись тільки одним конкретним виявом. Спорт, книги, мистецтво, живопис, наука – у всьому цьому є щось таємниче, здатне назавжди привернути душу людини. Розуміння будь-якої справи дарує нам гармонію і внутрішню силу. Так починаєш відчувати світ – неповторний, добрий, світлий… А самі вподобання людини багато чого говорять про неї. Подаруйте своїй душі радість, творіть добрі вчинки і ви зігрієте цілий Всесвіт!
За п’ять років навчання в гірничому інституті до Геннадія Півняка жодного разу не приїжджали батьки, не перевіряли його успішність. Це була справжня батьківська довіра, бо Григорій Давидович і Зінаїда Павлівна ніколи не сумнівалися в дисциплінованості, відповідальності й самостійності сина. Він багато працював не лише заради виправдання батьківських сподівань, а, щоб бути гідним своєї родини, яка живе Вірою, Надією і Любов’ю.
Творча робота на кафедрі гірничої електротехніки поступово переросла для молодого науковця в бажання працювати над удосконаленням технічної сфери країни. Сергій Андроникович Волотковський та доцент кафедри Віктор Дмитрович Фурсов навчали розуміти світ, відчувати, що є необхідним для її розвитку та передавати свої знання іншим.
Спочатку Геннадій Півняк працював зі студентами над розробкою нових схем та конструкцій автоматизованих напівпровідникових перетворювачів для вугільних шахт. Займався схемами електропостачання підземного транспорту під час роботи контактних електровозів. У цій, для багатьох незрозумілій, справі він побачив можливість покращення роботи людей, які працюють під землею. Часто просиджував майже до самого ранку над дослідженнями та розробкою нової техніки, що того часу була актуальною.
На п’ятому курсі під керівництвом Сергія Андрониковича Геннадій Півняк виконує дипломну роботу на тему: «Дослідження й розробка тягових напівпровідникових перетворювачів рудникової відкатки». Вона насправді стала унікальною, адже результати проведених досліджень були новими і необхідними для технічної галузі. Наука в цілому захопила студента – залишився працювати на кафедрі електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств асистентом, згодом став аспірантом.
У просторій аудиторії майбутній кандидат технічних наук з розумінням своєї теми успішно захищає дисертацію, впевнено доводить свою думку, зачаровує присутніх вмінням розповісти про складні механізми й прилади, як про просту, давно відому істину. У Сергія Андрониковича, слухаючи свого учня, з’являвся спокій на душі, бо нарешті знайшов гідного учня, якому і довірив свої знання.
Після виступу Геннадій Півняк дивиться в очі Вчителя. На обличчі професора привітна щира посмішка. Значить, усе гаразд – не підвів. Адже більш за все не хотілося підвести С.А. Волотковського, людину рідкісного таланту. Він сприймав техніку як живий організм і вчив цьому інших. Коли настала хвилююча мить отриманням вченого звання, пообіцяв собі, що ніколи не зрадить Вчителя і буде в усьому наслідувати його, передавати усе, чому навчився, своїм учням.
Студенти уважно слухали лекції молодого доцента. Це була не та напружена увага, коли намагаєшся запам’ятати, про що говорить викладач, а увага, прикута до людини, яка досконало володіє Словом, чудово викладає матеріал й завжди відверта з молоддю. Він чітко і цікаво висловлював свою думку, тому вона ставала зрозумілою для всіх. Адже не люблять той предмет, що обмежуються черствими термінами і чіткими правилами. Вміння пояснити – високе мистецтво Вчителя, яке Геннадій Півняк осягнув ще на початку своєї викладацької діяльності. Але не зупинявся на досягнутому, продовжуючи працювати над науковими відкриттями. Під керівництвом Сергія Андрониковича Волотковського розпочав підготовку докторської дисертації.
Робота над розробкою та дослідженням тиристорних перетворювачів у комплексі електрообладнання для безконтактного електричного транспорту вугільних шахт тривала довго й вимагала багато часу та зусиль…
Шлях пізнання Істини…Що попереду чекало вченого, який живе ідеєю і вміє цінувати час? На нього завжди можна покластися у всіх питаннях – не зрадить ніколи. Якщо звернутися за порадою, відчуєш, що тобі говорять правду. Тому його поважають, а жінки просто обожнюють. Красивий, розумний, сильний… Біля нього відчуваєш себе захищеним і щасливим. Такий чоловік вартий найкращого, що є у світі, і він знайшов своє щастя, зустрівши майбутню дружину Галину.
Все життя поряд з ніжною, мудрою, сильною жінкою, яка здатна залишити все заради того, кого любить. Підтримати, допомогти, підказати і бути поруч у будь-яку хвилину – щасливу чи скрутну.
Спогади про мить першої зустрічі радістю зворушує серця Геннадія Григоровича і Галини Андріївни. Тоді вони зрозуміли, що народжені один для

читати