Завантажити

Від автора

Людині властиво помилятися і витрачати своє життя на пошуки винного. Визнати власну провину бажає чомусь не кожен. Людина забула найголовніше: справжня перемога – перемога над собою. Досягнути її – означає подолати силу зла, яка роз’їдає душу. Як можна зректися Величного й Простого, забути Всевишнього?
Знати – це забути, зрозуміти – зберегти. Де ж вчать мистецтву зберігати? Зараз розповім…
У Дніпропетровську є старовинна будівля, що криє в собі таємницю. Біля її входу нерухомо стоять кам’яні глиби, які навіть у своєму мовчанні галасують про безкінечність руху – безкінечність життя. Ступаєш за її поріг, і довгі вузькі стежки ведуть тебе парком за сяючим прозорим повітрям, що тремтить далекою небесною водою.
Що ж увіковічує цей Дім? Про нього знають усі, а Дім знає таємницю Землі, мову каміння й кам’яних троянд.
Національний гірничий університет – один з провідних вузів світу. Зберігає його історію і традиції людина, яка для багатьох стала справжнім Вчителем.
Ректор НГУ, академік НАН України Геннадій Півняк, на мою думку, розуміє Істину. Геннадій Григорович – красива людина. Елегантний, особливої внутрішньої наповненості педагог і науковець, а значить – людина незвичайна… Мало хто здатен віддати все своє життя науці та рідному вузу. Невже все життя? А що ж можна додати, коли він, не зупиняючись перед труднощами, йшов до своєї мети. Дихаючи лише своєю Ідеєю, тривалий час навіть не одружувався. Заради чого відмовляються від жіночої краси і родинного затишку?
Коли намагалася зрозуміти це, чомусь згадалася давня мудрість: "Чого варта любов до жінки у порівнянні з любов’ю до Істини?!"
Шлях від студента до ректора… А скільки разів йому пропонували високі посади! Але в серці завжди була тільки Альма-матер. Саме її таємничу силу чверть століття відчуває і зміцнює Геннадій Півняк.
Прийшов час і зустрів майбутню дружину. Мені цікаво було дізнатися, яка вона? Познайомившись із нею, побачила привітну жінку, яка одночасно випромінює енергію і спокій. Галина Андріївна без вагань відмовилась від власної кар’єри заради кохання. Не кожна жінка зможе залишити столицю, роботу на Республіканському українському телебаченні, перспективну журналістську роботу і, не вагаючись, увійти в чужий гуртожиток, де на неї чекало непросте майбутнє.
Переконана – тієї миті молодий вчений став набагато сильнішим. Адже поряд та людина, з якою можна йти по життю, відчуваючи впевненість, тепло, родинний затишок і любов. І як приємно усвідомлювати, що твоя дружина – вродлива жінка, талановитий журналіст, творча особистість... Головне – вона несхитно наслідує Істині: чоловік створює, жінка – зберігає. Геннадій Григорович часто повторює: «Дружина підтримала мене, надихнула вірою і силою, яких так бракувало. Зустрівши її, зрозумів, що істинні жінки – не вигадка».
Педагогічна та наукова робота, а пізніше посада ректора вимагали багато часу. Доводилось надовго від’їжджати, але Геннадій Григорович був завжди спокійний, повністю віддаючись улюбленій справі. А вдома завжди чекала Вона… Здається, я зрозуміла: за відданість, за віру в Істину, за докладені зусилля приходить час отримувати нагороди.
Мабуть, це і є Істина, а звідси і нагорода – наукові відкриття. Якщо замислитись над цим словосполученням?… Воно асоціюється передусім тільки з людиною, яка створює нове, необхідне людству, а значить створює прекрасне.
Дехто запевняє, що Геннадій Григорович – людина сентиментальна. Його сентиментальність - це пошук шляхів, які дозволяють якомога менше залізними машинами ранити нашу Землю. І я переконана, що головна сила академіка в тому, що він завжди пам’ятає своїх Вчителів. Вони в його житті – на першому місці.

Розділ 1
Світанок

Життя… У цьому слові - величність і загадковість, але кожен творить його по-різному. Хтось навіть не задумується над власними вчинками, віддаючи перевагу мізерності існування, а значить – злу. А хтось відчуває себе по-справжньому щасливим, намагаючись зрозуміти самого себе, пізнати навколишній світ, даруючи іншим добро.
Минуле, сучасне і майбутнє має тісний зв’язок. Перегортаючи сторінки нашої історії, запитуючи у старших за віком, яким життя було колись, усвідомлюємо – набагато чистішим. Починаючи зі стосунків між людьми і закінчуючи тим священним прагненням досягти мету в ім’я пізнання Істини. З плином часу, на жаль, усі ці добрі наміри людство перетворює на єдине бажання – задовольнити матеріальні та фізичні потреби. Мабуть, тому навколо так багато підлості, жорстокості й ненависті. Сучасний світ – прямий доказ знецінення духовності і моралі.
Яким буде наше майбутнє? Від того, як ми проживемо день сьогоднішній - залежатиме наступний. Життя – не розвага. У ньому сплетіння людських доль, пам’ять, щастя, біль, сльози каяття… Як не зруйнувати його гармонію і красу?
Чи у кожному університеті навчають цьому? Хто може створити такий навчальний заклад? На мою думку, тільки небайдужі люди, які досягли у житті чогось суттєвішого за матеріальні блага. Один з них може стати

читати