Завантажити

викладача й порядної людини. Саме тому так потрібні нашому інституту на цій посаді. Вуз багато Вам дав. Тепер прийшов час, коли починаєте віддавати йому. А те, що немає навичок адміністратора – тільки плюс. Досвід організатора прийде з часом. Зі свого боку обіцяю допомагати, коли в цьому знайдете необхідність». Справді, завдяки підтримці талановитих професорів та викладачів інституту: Бунька В.О., Іванова А.О., Кур’яна А.І., Полтави Л.І., Ріпа М.Г., Шишкова О.І., Майміна С.Р., за недовгий час зумів працювати в науці й активно займатися ректорською діяльністю.
П’ятнадцять його попередників були мудрими людьми, які забезпечували розвиток інституту, створювали цей Дім щирим і привітним. Зберегти вікові педагогічні та наукові традиції стало головним завданням для Геннадія Півняка. Але, щоб зрозуміти сучасні потреби молоді у навчанні, він систематично проводив зустрічі зі студентською молоддю, розповідав про перспективи інституту й цікавився їх думкою. Для студентів було дивним, що керівник вузу особисто приходить на зібрання, яке часто нагадувало дружню бесіду.
Окрім того, відвідував кожну кафедру, формував доручення, розпочав програму забезпечення житлом співробітників, будівництво навчальних корпусів. За декілька років перебування на своїй посаді вдалося звести чотири будівлі навчального закладу. Після робочого дня ректор ще довго засиджувався над паперами, деякі для опрацювання брав додому, але щоранку колеги зустрічали його в доброму гуморі. І знову – відрядження, конференції, нові наукові дослідження, лекції, виступи перед викладачами, ректорати…
Розповідаючи про справи в університеті Геннадій Григорович, майже не використовує слово "робота". «Те, чим я займаюся – моя улюблена справа, – говорить він. – Усі перевантаження, фізичні й емоційні, мені компенсують студенти і молоді науковці своїм прагненням до знань». Мабуть, саме тому він так багато уваги приділяє розробці програм, що сьогодні успішно діють в Україні і спрямовані на підтримку молодих науковців.
Галина Андріївна завжди оберігала щастя родини. Турботливий чоловік, повертаючись додому, радів своїй чарівній дружині й дружній сім’ї. Усі заслуги у роботі він присвячує саме їм, адже без кохання, яке зігріває серце, і підтримки не зміг би так самовіддано працювати. Жінка для його рідних стала другою донькою. А коли несподівано родина втратила батька Григорія Давидовича, вона намагалася втішити близьких й не дати відчаю оволодіти серцем. Пригортаючись до Зінаїди Павлівни обіцяла, що та неодмінно буде найщасливішою мамою у світі.
Григорій Давидович пишався своїм сином - талановитим науковцем і чудовим ректором, якого цінували й неодноразово пропонували високі посади в Києві та за кордоном. Але він залишався відданим своїм Вчителям та вузові. Зрадити людей, які дарували мудрість безцінних знань й іти на нове місце роботи навіть подумки допустити не міг. Геннадій Півняк – гідний син свого батька, який, пройшовши фронтовими нещадними дорогами, виховав двох дітей і зумів навчити головному – сіяти тільки зерна добра, поважати й розуміти людей. Пам’ять про мужнього воїна освячена повагою і діяннями рідних, які подумки часто звертаються до образу сильного, розсудливого і люблячого батька… Говорять, що багато в чому на нього схожий син.
Пройшли часи, коли посада ректора здавалася чужою. Свій робочий день розплановував з позиції досвідченого керівника. Вже не лякала різнопланова робота, бо навчився швидко вирішувати одне питання й переключатися на інше. Створена справжня команда однодумців з тією ж наполегливістю почала працювати над виконанням першочергових завдань. Більшість проректорів та завідувачів кафедр – учні визнаного світом вченого. Він підготував 12 докторів і 20 кандидатів наук, яких завжди вчив бути відповідальними і ніколи не зупинятися на досягнутому.
За 25 років, що Геннадій Півняк займає керівну посаду, Дніпропетровський гірничий інститут здобуває статус Державного, потім – Національної гірничої академії, у 2002 році – Національного гірничого університету. Але багато хто називає його рідним Домом. Мені раніше здавалося, що неможливо вдихнути життя у кам’яну будівлю, але, відчувши її душу, поцікавилася, чим керується у своїй роботі ректор?
Особливе значення для Геннадія Григоровича має кафедра систем електропостачання. Адже ще до призначення ректором, працював її завідувачем. Чудовий викладацький колектив на кафедрі сформував Сергій Андроникович Волотковський. Потім на знак довіри передав справу своєму талановитому учневі. Сьогодні на ній продовжують працювати колеги професора, які є справжнім «золотом» кафедри. Володимир Терентійович Заїка, Юрій Тимофійович Разумний, Станіслав Іванович Випанасенко, Михайло Матвійович Білий, Геннадій Анатолійович Кігель, Володимир Данилович Трифонов та інші передають фундаментальні знання та досвід молодим колегам. Вони живуть своєю роботою, віддаючи часточку своєї душі. Наукові школи, що базувалися й поглиблювалися С.А.Волотковським, тепер зберігаються та розвиваються на чолі

читати