Завантажити

історія…
Спостерігаючи за роботою форуму, розумієш, що багато залежить від самого ректора. Довго думала, як змалювати цей Дім, щоб кожен побачив себе в ньому, і розповісти про Вчителя, передати силу та мудрість його світу… У цьому мені підказала розмова з народним артистом України Жаном Мельниковим, який як художній керівник представляв свій театр на святі гірників.
Жан Олександрович сказав: «Все на Землі від тепла і світла. І якщо у людини така душа – частинка сонця ходить по землі. Геннадій Григорович випромінює це світло, тому в його університеті завжди так затишно і відчувається висока культура. До того ж у ньому поєднуються акторська майстерність і високий професіоналізм, що дозволяє знаходити себе у будь-яких ситуаціях, що виникають. Він – надзвичайно привітна людина. З перших хвилин сприймаєш його як давнього знайомого. Звичайно, життя не буває без труднощів, конфліктів, але те юнацьке прагнення стати актором і нині допомагає Геннадію Півняку розвіяти поганий настрій і сприйняти спокійно ситуацію, що виникає цієї миті. А такому вмінню актори вчаться усе життя!»
Я слухала і розуміла, що дійсно театр для ректора має велике значення. Він не пропускає жодної прем’єри в місті. Більше того, закуповує квитки на кращі вистави Дніпропетровська для студентів і співробітників НГУ, радо зустрічає акторів в університеті. Адже їх мистецтво здатне зцілити душу.
Геннадій Григорович під час відряджень до Москви переглянув усі вистави свого улюбленого актора Аркадія Райкіна. Аналізував численні ролі майстра сцени, купував рідкісні видання книжок і прочитував їх дорогою додому. Минули роки, і вже працюючи ректором, запросив у гірничий його сина - Костянтина Райкіна. Він приїхав на зустріч зі студентами та викладачами з дружиною. Виглядав дуже стомленим, та ректор зумів так зацікавити гостей, що потім вони ще довго із задоволенням спілкувалися, відчуваючи гармонію та гостинність вузу. Геннадій Григорович того разу подарував молодшому Райкіну рідкісну книжку про батька із власної бібліотеки. Для гостя це був безцінний подарунок. Від’їжджаючи мовив: «Мені дуже хотілося б частіше приїздити до гірничого університету. Цей вуз є значною складовою культури Дніпропетровська, починаючи з величної будівлі… Маю особливий «акторський нюх» і відразу відчув атмосферу цього процвітаючого закладу. Окрім того, з таким ректором – у гірничого світле майбутнє. По-доброму заздрю тим, хто тут навчається. У цих стінах панує справжня творчість й вічні цінності – це абсолютно очевидно».
Керівник НГУ цінує творчість талановитих діячів культури. З художнім керівником академічного театру російської драми ім. М. Горького Жаном Мельниковим – давні друзі. На форумі гірників я поцікавилась, з чого почалося їх спілкування.
«Із закоханості у мистецтво, – посміхнувся Жан Олександрович. – Ми часто зустрічалися на вечорах класичної музики, потім Геннадій Григорович разом зі своєю чарівною дружиною Галиною Андріївною стали постійними глядачами нашого театру. Завжди буду захоплюватися цією талановитою і розумною жінкою. Зі своїм чоловіком вони взаємодоповнюють один одного. Їхні стосунки –гармонійні.
Для ректора гірничого не байдужа доля ближнього. Він завжди переймається життям акторів, допомагає театру, запрошує до співпраці з університетом. Театралізовану посвяту студентів у гірники довірив саме нам. І сьогодні театр російської драми ім. Горького – невід’ємна часточка старовинного закладу міста. З жодним гуманітарним вузом у нас немає таких теплих взаємин, як із НГУ. Більше того, Геннадія Півняка вважаю своїм другом. Хоча ми не домовлялися товаришувати, дружба виникла сама по собі, природно й гармонійно, як і все в його долі. Навіть недостатньо сказати, що ми товаришуємо – такого взаєморозуміння варто побажати кожному. Він вміє цінувати тих, хто поруч. Це людина високої моралі!»
...Високої моралі! Що це означає для Геннадія Григоровича, здається, знаю. Духовні цінності – початок життя. Тому університет – Храм освіти. Для того, щоб створити таким навчальний заклад Вчитель повинен бути сильним, не піддаватися негараздам і не давати згаснути світлу свого серця.
Сьогодні Геннадій Григорович – академік Національної академії наук України, автор двох наукових відкриттів, має понад 440 наукових публікацій, з яких 32 монографії, 23 підручники, 62 винаходи та патенти. Він - почесний доктор НТУ «Краківська гірничо-металургійна академія» та Московського державного гірничого університету, лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки, премії НАН України ім. С.О. Лебедєва, заслужений діяч науки і техніки України (1990 р.), заслужений працівник нафтової і газової промисловості Польщі, отримав кілька державних нагород. Більше десяти років очолював раду ректорів Дніпропетровського регіонального вузівського центру. Завідує кафедрою систем електропостачання, працює над науковими дослідженнями, є віце-президентом Спілки ректорів вузів України…
Що криється за цими званнями й посадами?..

читати