Завантажити

Людяність, талант, плідна праця. Геннадій Григорович не ставить собі за мету здобути якісь визнання, а працює над тим, щоб університет був Домом, де б людина могла реалізувати свої таланти. У цьому криється Істина вузу: якщо багатий внутрішній світ, тоді і наукові відкриття, чи робота в гірничій справі вдаватимуться.
Поєднувати керівництво вузом з науковою діяльністю вдається не кожному. Це визначне досягнення Геннадія Григоровича, особливо якщо брати до уваги його відкриття. Цікавою є розповідь про вченого директора Інституту електроенергетики НГУ, декана електротехнічного факультету, професора Олексія Борисовича Іванова.
«Геннадієм Півняком засновано наукову школу і розроблено новий вид підземного електричного транспорту. Це – електровози, які без електричного контакту отримують енергію від мережі. Роботу над проектом підтримали Міністерства вугільної та електротехнічної промисловості, усі провідні установи і підприємства, що займалися випуском електротехнічної продукції. Особливістю гірничого обладнання є його робота в складних умовах. Науковцем було запропоновано створити обладнання, що забезпечує підвищений рівень безпеки.
Під його керівництвом активно працювала група ініціативних молодих дослідників. Разом із колегами було розроблено нові перетворювачі енергії, які сьогодні широко використовуються у промисловості. Докторська дисертація Геннадія Півняка привертає увагу багатьох вчених і фахівців. Але тільки уявіть собі, яка це складна і кропітка робота – розробити обладнання, а потім впровадити його у дію! Разом зі своїми колегами він не зупинився перед труднощами. Звичайно, що подолати їх допомагала сила творення й енергія керівника, який спрямував усі зусилля для досягнення мети».
Олексій Борисович зі студентських років живе університетом. Разом зі своїми колегами десятиріччями працював над розвитком та удосконаленням освіти і науки. Інститут електроенергетики, який він очолює, зараз в Україні чи не найвідоміший. Згадуючи історію вузу, розповів мені, як створювалися традиції попередниками Геннадія Григоровича.
Значним авторитетом користувався ректор Петро Григорович Нестеренко. Він фактично забезпечив відбудову гірничого в тяжкі повоєнні роки. Будівництво нових корпусів розпочав ректор Олександр Олександрович Ренгевич. Прекрасним фахівцем був ректор Володимир Іванович Оніщенко, який передав керівництво вузом Геннадію Півняку.
«Я вважаю, що нашому університету надзвичайно пощастило, – сказав на завершення зустрічі професор Іванов, – в ньому завжди працювали талановиті, здібні люди, які змогли забезпечити розвиток альма-матер і створити міцне підґрунтя для провідного в Україні і визнаного у світі гірничого університету. До такого результату ректори, доценти, професори, науковці йшли поколіннями. Тому я шаную всіх, хто вклав у розвиток НГУ свою душу».
У гірничому незвичайна атмосфера. Зрозуміло, що такою її змогли зробити тільки творчі люди. Поряд з науковими дослідженнями, складними дисциплінами, вивченням розробки нових технологій цей Дім має ще одну таємницю. У його стінах починаєш відчувати Слово, красу музики, мистецтва, природи… Гуманітарна сфера в Національному гірничому університеті досягла високого розвитку. Дивний факт: щоб поспілкуватися з режисерами, акторами, письменниками, філософами, істориками, художниками… приходять до технічного вузу. У Дім, де кожен почуває себе затишно.
В університеті працює Інститут гуманітарних проблем. На його базі створений перший в Україні Центр культури української мови імені Олеся Гончара – справжній осередок національної культури. Тут проходять зустрічі з діячами культури, презентації нових книг, щорічні Шевченківські і Гончарівські читання. Разом з Національною спілкою письменників України відкрито Літературну вітальню, де відбуваються творчі вечори письменників та поетів. Успішно діє проект «Земляки для земляків».
Спільно з Інститутом історії України НАН України засновано Дніпропетровське регіональне відділення Інституту козацтва. У рамках проекту «Відкрита трибуна» проводяться зустрічі-дискусії з громадськими діячами України… Можна довго розповідати про культурний і духовний світ університету, але згадую слова, які повністю відображають його. Вони належать директору Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, академіку, відомому сучасному філософу Мирославу Поповичу, який брав участь у Всеукраїнських філософських читаннях НГУ:
«Часто відвідую вузи України, спілкуюся з молоддю, хоча в університетах технічного профілю рідко знаходжу спільну мову зі студентами. Мабуть тому, що вони не настільки цікавляться літературою, музикою, мистецтвом, філософією, як гуманітарії. Після зустрічі зі студентами та викладачами Національного гірничого університету, відчувши його багате внутрішнє життя – повністю змінив свою думку. Не знаю більш гуманітарного за своїм напрямом технічного вузу в державі».
Усіх, хто завітає до університету, приємно вражає гостинність, уважність його господарів.

читати