Завантажити

знайшли щастя у своїй альма-матер.
У гірничому інституті працювали О.І.Бродський – першовідкривач важкої води; професори В.О.Гуськов та В.І.Кармазін – засновники наукової школи збагачення корисних копалин; професор М.Й.Лебедєв – засновник наукової школи стратиграфії Донбасу; професор В.М.Маковський – творець першої в країні газової турбіни; академік М.О.Павлов – основоположник наукової школи українських доменщиків; академік Л.В.Писаржевський – основоположник електронної хімії; професор П.Г.Рубін – засновник коксової справи в країні; академік О.М.Терпигорєв – засновник гірничої науки та ще багато інших дослідників, чиї імена звеличують Дім своїми досягненнями. Ректор Геннадій Півняк зберігає пам’ять про цих науковців, гідно продовжуючи їх справу.
Для підготовки висококваліфікованих фахівців, які так потрібні для нашої держави, вища школа повинна мати відповідні умови, що забезпечують студента необхідними знаннями й допомагають у прагненні стати професіоналом. Освіта й наука – основа нашої економіки, політики, філософії… Національний гірничий університет відіграє одну з ключових ролей у сфері вищої освіти, бо його діяльність сприяє удосконаленню технічної галузі України.
Для країни велике значення має енергетичний сектор і розвиток мінерально-сировинної бази, над якими працює вуз. Сьогодні вирішення питань, які стосуються твердопаливної та атомної енергетики, потребують проведення фундаментальних досліджень і підготовки кадрів проходять за участю НГУ. Враховуючи необхідність екологічно чистої твердопаливної енергетики науковцями вузу розробляється нове обладнання та системи автоматизації.
Така структура гірничого університету вимагає плідної праці. Але саме взаєморозуміння, добрі стосунки й творчий колектив допомагають Геннадію Півняку втілювати ці ідей у життя. За його сприяння створено нові дослідницькі центри, кафедри, лабораторії, інститути (спільно з НАН і АПН України), інноваційні навчально-науково-виробничі комплекси з проблем енергетики, інформатизації, розробки корисних копалин та машинобудування за підтримки бізнесу.
Кожний день у житті ректора відповідальний. Зустрічі, відрядження, засідання, лекції... Але, незважаючи на такий напружений графік, він завжди випромінює силу енергії і оптимізму. Окрім того, в університеті майже щодня проходять найрізноманітніші заходи.
Було б дивним вважати, що ректор НГУ – людина, яка може встигнути ідеально виконати усі справи. Можливо, його зайнятість навіть не дозволяє розгледіти деякі недоліки в роботі, адже ніколи життєвий шлях не буває рівним. Декілька невірних кроків, несправедливих вчинків, різких слів, оманливих дій… і опиняєшся на дні безглуздя. А якщо відповідальний не тільки за себе, а й за багатьох людей? Є над чим замислитися і не тільки нам, а й високопосадовим особам держави. На цю тему я вирішила поговорити з директором Інституту гуманітарних проблем НГУ, завідувачем кафедри історії і політичної теорії, професором Віктором Юхимовичем Пушкіним.
Геннадія Півняка знав ще студентом, а мить призначення його ректором запам’яталася одним цікавим епізодом. Знайомий Віктора Юхимовича – перший секретар міськкому партії – після співбесіди з молодим керівником з великим здивуванням сказав професору: «Я вперше бачив людину, яка не хоче займати посаду ректора. Уявляєш – ніякого ентузіазму, ще й вмовляти довелося». Тоді Віктор Пушкін пояснив, що Півняк живе наукою і не хоче відволікатися від неї. Мені ж він додав, що небезпечні ті люди, які прагнуть влади, високих чинів та величної кар’єри.
Талановитий вчений хотів розробляти сучасні наукові проекти, а довелося створювати і світ Храму науки… І він створив його світлим і затишним. У кожному вузі є ті, хто занадто критично ставиться до всього, не цінують скарб, який мають. Хоча, скажу відверто, що відчувала правдивість у словах своїх співрозмовників, але розмова з Віктором Юхимовичом відкрила для мене багато чого нового.
Він щира, чесна, мудра людина. Професійний історик, політолог, філософ, психолог... Відома особистість не лише в університеті, добре знаний і в Україні й далеко за її межами. Проте часто його називають «опонентом» Геннадія Півняка. Чому? Вони часто дискутують, намагаючись знайти правильне рішення. Іноді такі зустрічі закінчуються невдоволенням, але їх об’єднує спільна мета – зробити справу якнайкраще. Тому їх серця не сповнені образами чи злістю. Справжній товариш той, хто відвертий з тобою, розуміє і прагне допомогти в усьому…
З Віктором Пушкіним ми довго говорили про долю Геннадія Григоровича – університет, який став Домом не лише для нього, його сім’ї і цілого колективу. Окрім того, поцікавилась: з приводу чого виникають дискусії?
«Працювати з Геннадієм Григоровичем нелегко. У нього високий рівень вимог. Але, на мій погляд, чим важче, тим цікавіше, – розповідає Віктор Юхимович. – З приводу дискусій можу сказати, що дивно, коли вони не виникають у роботі. Невже ви допускаєте, що усі думають однаково і тому мовчать на

читати