Завантажити

ректоратах чи вчених радах, як то буває? Мене життя навчило: першим зраджує той, хто погоджується з усіма висловлюваннями керівника, неначе не усвідомлює, що він також може помилятися. Вважаю, що підло замовчувати свої думки на радах, а пізніше починати обговорювати прийняте рішення, знаходити у ньому негативний бік.
Звичайно, нелегко працювати з великим колективом – кожний з різною психологією, поведінкою, характером. Проте ректор гірничого намагається зрозуміти, допомогти кожному. А позиція «мовчунів» недопустима, адже творча співпраця повинна бути відвертою.
Природно, коли у роботі виникає багато труднощів, перешкод, неприємностей та долати їх треба з гідністю. Вважаю, що ректор НГУ – видатна особистість. Займаючи посаду ректора двадцять п’ять років, не перетворився, як то часто буває з деким, у жорстокого і байдужого до горя ближнього. Він залишається доброю, відданою справі і країні людиною. Окрім того, надзвичайно чуйною. Обожнює свою родину, шанує маму, піклується про чарівних онуків. Завжди переймається за рідних і близьких, але у розмові з будь-ким намагається не видавати свою емоційність та вразливість. Проте, працюючи тривалий час поруч, починаєш помічати усі зміни в його настрої. І якщо не виникає бажання робити усе для того, щоб не підвести такого керівника – це, передусім, неповага до самого себе. Повторюю, що керівні посади часто перетворюють людину на тирана. Залишитись таким розуміючим і нести слово Істини, як наш ректор, вдається не кожному. Це рідкісний випадок, тому я сприймаю його з достоїнствами та недоліками, адже й він сам ставиться так до усіх співробітників».
Після розмови з Віктором Юхимовичем я ще довго думала над сказаними словами, згадувала, як проходять засідання Вченої ради НГУ. На них справді мало хто висловлює свою думку. З одного боку здається це правильним, адже для остаточного прийняття рішення колективом було обрано ректора, якому довіряють. А з іншого – спілкуючись з людьми, які тривалий час працюють у вузі, почула, як іноді свою точку зору не можуть висловити тому, що буває складно довести її правильність, слова неначе зникають у потрібну мить. Вважаю, це не страх перед керівником, а внутрішнє відчуття підказує про недосконалість і невірність власних міркувань. Тільки відчуваючи Істину, можна навчитись мудро володіти Словом, яке з повагою будуть сприйматися іншими.
Керувати університетом, перейматися його життям – доля відповідальної, сильної людини. Я бачу, як на обличчі Геннадія Григоровича з’являється строгість, коли дізнається: щось виконано невчасно, невірно чи взагалі справу відклали на потім. Для нього це недопустимо. Тому цінує тих, хто тримає слово. Коли ж не дотримуються – це ранить, зникає настрій … Хоча ректор вміє вчасно поправити кожного, аби з блискавичною швидкістю змінити ситуацію. Можливо, хтось вважає недоліком працювати в такому ритмі, але як інакше?
Разом з тим, він боляче сприймає новину про те, що хтось із співробітників переходить на інше місце роботи. Взагалі, коли довіряєш людині, допомагаєш і створюєш умови для плідної успішної діяльності, ставишся, як до близької серцю, а потім дізнається, що вона шукає більш прибуткове місце – відчуваєш зраду. Вона закрадається в душу сумом, неспокоєм, бажанням врятувати від безглуздого прагнення до більш забезпеченого, але порожнього життя. Геннадій Півняк, звичайно, відпускає своїх вихованців, хоча вони приносять своєму Вчителеві справжні страждання.
Він дарує істинні Знання! Схопити їх і побігти – неможливо. Вони розтратяться в мить, почнуть забуватися і відвертатися від тебе. Щоб закріпити знання, потрібно своєю працею віддячити тому, хто віддавав їх, а потім вже можна йти далі. Ректор знає про це, тому не поїхав до столиці від свого Вчителя, не зрадив. Але, на жаль, відчув, як неприємно, коли серця торкається пронизливим болем це огидне почуття. Головне – не заплямувати душу університету.
НГУ – один з провідних вузів Європи. За рейтинговими оцінками МОН науково-технічної сфери в 2006 році гірничий посів перше місце у групі гірничо-металургійних вузів країни та 4-5 місця серед вузів-переможців десяти груп навчальних закладів.
Міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко, відвідуючи НГУ, щораз відзначає удосконалення системи навчання і його структури:
«Національний гірничий університет завжди крокує в ногу з часом, відчуваючи необхідність впровадження нових програм, створення Інститутів, розвитку міжнародного співробітництва. Його студенти стають високопрофесійними фахівцями, вміло реалізують свої ідеї у життя, здійснюють фундаментальні дослідження, якими здавна славиться гірничий. Тут добре розуміють, що головна мета – невпинний пошук у роботі, підтримка молодих науковців, розвиток системи навчання, поєднання освіти та науки. Ректор НГУ, академік НАН України Геннадій Півняк – людина, яка разом зі своїм колективом дбає про майбутнє кожного студента, а значить і долю України.
Історія вузу відома видатними ученими та

читати