Завантажити

з Геннадієм Півняком. Багато чого змінилося за швидкоплинні роки, окрім одного - досягнення в освіті та науці кафедри здобуваються у взаєморозумінні.
Заступник завідуючого, доктор технічних наук, професор Станіслав Іванович Випанасенко розповів мені, як, навчаючись в гірничому, працював над дослідженнями у робочій групі послідовника професора Волотковського, їздив до Таллінна, бував на шахтах. Коли ж залишився працювати на кафедрі систем електропостачання, радів від того, що працює поряд з провідними науковцями.
Станіслав Іванович розумна, тактовна людина, яка ніколи не приймає поспішних рішень. Працюючи над будь-якою проблемою, він спочатку чітко окреслює завдання, а потім послідовно їх виконує. З великою повагою говорить про життя на кафедрі, його очі сповнені радістю за успіхи своїх колег. Станіслав Випанасенко для керівника кафедри – людина, якій він довіряє. Ректорська діяльність не дає можливості знаходитися весь час на місці завідувача, але мудро організована робота заступника дає впевненість у її результативності. Окрім того, Станіслав Іванович небайдужий до майбутнього молоді. Тому сприяє активній підготовці аспірантів, молодих вчених і педагогів. У цілому організація роботи відзначається плідною науковою діяльністю.
Цікавим стало спілкування ще з однією незвичайною людиною – доктором технічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки Юрієм Тимофійовичем Разумним. Переконалася, що на цій кафедрі працюють справжні професіонали.
На стіні монотонно відбиває хвилини старовинний годинник, а навколо нього ціла галерея портретів відомих вчених та філософів, зібрана Юрієм Тимофійовичем: «Ми повинні пам’ятати свою історію та особистостей, які її творили. Знати і ніколи не забувати засновників класичних наукових шкіл».
Наш діалог тривав довго і згодом перейшов у спогади про роботу на «Дніпродіпрошахті», про співпрацю з гірничим університетом та його ректором – відомим науковцем Геннадієм Півняком. Ще тоді Юрій Разумний зрозумів, що гірничий став для нього рідним, і залишився тут назавжди. Я запитала, яким він бачить керівника у роботі? Чи завжди розуміють вимушену необхідність дій ректора колеги? Чи дозволяють різні погляди вийти на один правильний шлях?
«Я вже давно усвідомив, - відповідає професор, - що ніколи не можна ображатися на чиїсь думки, а передусім потрібно зважати на результат роботи. Існує навіть мудрий вислів, що образа на сказане кимось – це справа невихованості. Необхідно поважати погляди того, хто працює поруч. З цієї точки зору я й оцінюю діяльність ректора. Мені імпонує, що Геннадій Григорович сам протягом двадцяти п’яти років працює на повну силу й цінує тих, хто працює, крокуючи в ногу із швидкоплинним часом. Допомагає колегам, які прагнуть іти далі, не зупиняючись на досягнутому, добре розуміється на складних речах.
Думаю, що саме від своїх батьків він перейняв життєву Істину: виховання людини складається з трьох складових – літери, цифри і ноти. Якщо володієш словом, маєш логіку у вчинках і внутрішню культуру, ніколи не будеш сперечатися ні в роботі, ні в житті, а будеш виконувати свою справу якомога краще».
Розмовляючи з Юрієм Тимофійовичем, дійшла висновку, що кафедра весь час у творчому пошуку, удосконалюється, оновлюючи свій науково-педагогічний колектив талановитою молоддю. До речі, на кафедрі СЕП працює ціла плеяда вихованців Геннадія Півняка. Серед них Сергій Дибрін, Дмитро Посмітюха, Вікторія Недоступенко…
Олену Хованську, аспірантку ректора НГУ, нині доцента, я побачила в роботі зі студентами. Вона – чудовий, відданий своїй справі фахівець. Олена Ігорівна відзначила дружні стосунки Вчителя з молодими науковцями, його вміння чітко визначати питання, на які потрібно знайти розумні виважені відповіді.
«Геннадій Григорович при всій своїй зайнятості знаходить час для наукових дискусій зі своїми аспірантами, під час яких обговорюються проблеми, що неодмінно виникають у роботі над дисертаціями. І кожен має можливість висловити свою думку, запропонувати нові ідеї, методи розв’язання поставлених завдань. Звичайно, такі зустрічі допомагають знаходити правильне рішення, відкривають різнобічні шляхи досліджень. Цей мудрий підхід Вчителя дає можливість вдало захищати дисертації багатьом аспірантам. Спілкування з ним дарує наснагу і сили тим, хто працює поруч. А його талант організатора дозволяє успішно формувати кадри наукової та творчої інтелігенції України».
З любов’ю, теплом і вдячністю згадують учні свого наукового керівника. Насправді такій повазі передували випробовування, які часто виникали на тернистій життєвій дорозі. Були сумніви і непорозуміння, біль і розчарування. Але в нагороду за мужність та вміння перевершити мізерність світу ректор НГУ зустрічав на своєму шляху чудових людей, справжніх професіоналів. Зараз вони – проректори, директори інститутів, завідувачі кафедрами. Самовіддані в своїй діяльності, разом з ректором забезпечують впевненість у завтрашньому дні студентству. Серед

читати