Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

душу брата.
— Переможемо! Неодмінно переможемо. Зломимо і триклятий фашизм, і його кляту машинерію.
— А я, брате, не вірю в це... Сам подумай: що ваша лапа проти такої страшної сили? Та й німці вже трублять, що вони під саму Москву допхалися. — Притримуючи бороду рукою, він нідвівся, вийшов з хати і через якусь хвилину повернувся з двома уважистими саморобними лапами. — Тобі це треба? Михайло здивувався:
— Де ти їх, таких гарних, доп'яв?
— Спасибі, що похвалив. Приходили ж такі орударі, як і ти, з сусіднього району. Левка Біленка пам'ятаєш?
— Пам'ятаю.
— От він якось і прибився з напарником до мене. Теж партизанять.
— А де? — аж потягнувся в надії до брата.
— Хіба він це скаже? Але, гадаю, в монастирському лісі, бо прохопились словом про парню. Вона ж там стояла. Скував я їм дві лапи, а потім ще дві, бо ж, думаю, може, і моему старшому брату вони на щось знадобляться.
Старший похитав головою:
— Так ти ж не віриш, що ми переможемо. І тоді Володимир відказав строго:
— Вірити — не вірю, це правда, а жити маю чесно і вмерти маю чесно.
Михайло обняв брата, потім братову і тихо вийшов з їхньої хати. Марина вже чекала чоловіка біля ясенів. Почувши його кроки, зітхнула, відчинила двері.
— Іди, бо вже й борщ прочах. А ти на якесь залізяччя розжився?
— Та розжився.
І тільки вони сіли за стіл, як хтось обережно стукнув у вікно.
— Ой лишенько! — зойкнула Марина, а Михайло схопився за автомат. — Що ж робити?
— Почекай трохи, — заспокоїв її чоловік. — Може, це Володимир ще якусь залізяку несе.
І знову стукіт у шибку.
Михайло ступив крок до вікна, але Марина рвучко стала насупроти нього.
— Не йди! Краще я гляну, бо я жінка, — вова підійшла до вікна, вдивляючись у темінь, нахилилась до підвіконня і раптом застогнала.
— Що там? — Михайло приклав до плеча автомата.
— Ой, Григорій!
— Який Григорій? — не може спочатку второяати він.
— Наш! — Марина не йде — біжить у фате, відчиняв надвірні двері, схлипує і вже заходить до хати, нряиадагочи до плеча Григорія. — Ой синку, дитино моя. Як яке ти?
— Ось бачите: живим добрався до вас. — Григорій зняв з плеча гвинтівку, поставив у куток і, як батько, попрохав: — Не плачте, не треба.
Хвилюючись, Чигирин ступив крок уперед.
— Здоров, сину.
— О, і тато наш є!
— А чого б це мені не бути? — обіймається і чоломкається з сином.
— Бо думалось, що ви або в евакуації, або, скоріше, в партизанах.
— Він і є в партизанах, — уже з гордістю сказала Марина. — Оце з лісу прийшов по харчі. Усе ж витаскав до макового зерна, спом'янеш моє слово.
— От макового зерна і не зачеплю. А як ти, сину? Тікав, аж п'яти виблискували?
— Не тікав, тату, — серйозно каже Григорій. — Бився, як ви мене иавчили, до останнього. Мою гармату при відступі залишили зупиняти німців. І ми зупиняли їх, аж поки з неї не полетіло шмаття, аж поки з накатника не брязнув останній дух. Так що, батьку, не насміхайся.
— Тож він випитує тебе. І зараз журився тобою. Сідай, стау, вечеряти, — і Марина кинулася до мисника.
— Як гарно повечеряти разом, — сідає за стіл господар.
— Гарно, чоловіче, — похитала головою Марина. І вперше за останній час вона несла радісний півусміх своїй дитині, своєму мужу, не знаючи, де їх посадити, чим частувати. Та все одно за посмішкою прокльовувались непевність і страх, тому я прислухавться до всього знадвору.
Після вечері старий Чигирин у прощанні поклав руки на плечі дружині, відвів од вві очі і сказав Григорію:
— Цілуй, синку, матір, та й будемо збиратися в ліс. Марина оторопіла, задихаючись, мов риба на березі, ковтнула повітря, схопилась долонею за груди.
— Що ти говориш?.. Як це в ліс?
І чоловік твердо відповів:
— Ногами, жінко, ногами, бо машини поки що нема. Гарячі хвилі захугували в голові матері, потекли по її виду і відбили на ньому досі не видимі зморшки.
— Бездушний ти чоловік! Я ж і надивитися не встигла на свою v — дитину.
— Ще надивишся, — невиразно пообіцяв Чигирин. — А зараз ій треба йти.
— Хай хоч один день побуде зі мною, — з очей Марини бризнули сльози, якими можна було б і історію описати. — Тільки один дань благаю в тебе.
— Не дав нам час і цього дня, — вже насупився старий. — Ще хтось увалиться до хати.
— Тоді хай Григорій до моєї мами зараз піде, хоч день перебуде в неї.
— Не жартуй, Марино, бо лихо не жартує. Жінку засудомило.
— Краще б ти, оглашенний, і не приходив сьогодні.
Та це не розсердило чоловіка, він тільки плечима повів:
— Не знаю, хто з нас оглашенний. — І торкнувся рукою обличчя дружини. — Не треба, чуєш, не треба.
— Таки справді не треба, мамо, — нарешті озвався й Григорій.
— І ти тягнеш руку за цим басурманом?
— За моїм батьком і за вашим чоловіком, мамо, — славно посміхнувся Григорій.
Марина припала до сина.
— Ти ж дивися за собою і за ним, бо в нього й досі розум дитячий.
— Коли жінка добралась до розуму, то вже й справді пора йти, — розважливо

Останні події

20.05.2025|11:40
Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки


Партнери