Завантажити

припадком гніву, вона здавалась жалюгідною – але пожаліти її у нього не виходило. Ніколи не виходило. Він замовив їй кави.
Після обіду він таки повернувся до Склепу. З наступним світом було куди менше технічних проблем. У ньому коректно працювали стандартні програми дизайну. Тут не треба було вручну позначати місце для кожної розтрісканої каменюки і обсаджувати її немічними травинками. Всього лиш невелика зміна клімату – трохи прохолодніші вечори, трохи різкіші добові перепади температур, обов’язково гайок тендітних лимонних деревець, котрі губитимуть цвіт від цих перепадів. Це був його фірмовий знак – жодного ідеального і досконалого світу. Щось обов’язково мусить існувати трохи не за правилами, якась дрібниця, котра не заважатиме жити, але не дозволить запідозрити у Творці педанта. Людина не може довго витримувати досконалість. Навіть коли вона мертва.

***

В.-У повторив команду. Жодного ефекту. Він перейшов на ручне керування і викликав контрольну панель. Параметрів було не менше трьох десятків, кожен регулювався окремим повзунком. Більша частина повзунків була перекрита написами «недоступно», а решта сиділа в червоних зонах – де справа, де зліва. В.-У потягнув один з них у зелену. Купол смикнувся, ніби під ураганним вітром. В.-У спробував перемістити інший. Оболонка купола почала міняти колір, і за мить розпалась на набір кольорових клаптів, котрі абсолютно самостійно роз’єднувались. У В.-У зарябило в очах. Він примружився і майже навмання клацнув десь по панелі. Купол зник. За мить погасла і панель. В.-У зітхнув, сів на похилий базальтовий валун і замислився.
І хто б міг подумати, що все піде так криво? Адже на початку відхилень, принаймні критичних, не було. При тому ніхто до ладу не знав, як підуть справи на беті/Mensa4. Тутешня планета могла виявитись і взагалі непридатною для колонізації – система бети Столової гори була надто далеко від земної інфомережі, і можливі похибки у кліматичних параметрах викликали у відповідальних за проект нервові смішки. Архів В.-У67Х-3 був експериментальним, стисненим майже вдвічі порівняно зі звичайними стартовими модулями, і відправлений істотно далі, ніж це передбачали будь-які норми. Він мандрував без зайвого багажу – від його звичайної людської особистості залишився мінімум, необхідний для запуску каналу і активізації базових структур свідомості. Все решту йому досилали по «вузькому каналу». Добре, хоч цей канал поки працював стабільно.
В.-У знову активував командну панель і викликав Службу підтримки Космічного бюро.
- Програми організації базового середовища не працюють, – без передмови почав він.
- Конкретизуйте.
В.-У на мить замислився. Гірше за все йшло будівництво. Він вже третю добу намагався збудувати дім. Починав він з котеджу на дві родини. А годину тому успішно провалив будівництво куполу типу «тимчасове сховище літнє, одномісне».
- Утиліти для проектування житлового простору, – сказав він.
- Протестовані перед відправкою, – за дві секунди відповів технік.
- Вони не працюють, – повторив В.-У.
- Напиши рапорт про пошкодження і деталізуй причини, – перейшов на «ти» технік.
- Я не знаю причин. Це поза моєю компетенцією
- Детально опиши, які виникли складнощі.
- Утиліта не працює. Вилітає ще при виборі схеми.
- Неможливо, – відрізав технік. – Програму тестували, і вона робоча. Можуть виникнути проблеми з тонкощами налаштування текстур, з кольоровими гамами…
- Які текстури?! Програма зависає або спрацьовує аварійно на етапі вибору схеми!
- Порушення стандартів експлуатації?
- Ні, – відрізав В.-У. – Може, переплутали реліз?
- Реліз придатний для твого типу організму та середовища.
- Якого це – мого?
- У доступі до інформації відмовлено, – єлейним голоском оголосив технік.
- Я такий досконалий?
- Відмовлено у доступі.
В.-У набрав повні груди повітря і затримав дихання. Базові емоції були глибинними характеристиками свідомості, і відсікти їх при архівації не вдавалось ніяк. А без всіх паттернів, які зникали разом з тимчасово загубленим життєвим досвідом, афект легше виривався з-під контролю і міг пошкодити свідомість. Як правило, на ранніх стадіях колонізації це гарантувало фінал скорий і неуникний. В.-У повільно видихнув і нагадав собі, що технік, скоріше за все, і не здатен відповісти на його запитання. Він виконує роботу у повній відповідності з пунктами незліченних інструкцій, і доступу до особистих даних в нього нема.
Антропологи, до яких йшла інформація з його датчиків та сенсорів, свої бази бережуть вельми старанно. Модель його теперішнього тіла, скоріше за все, неточна. І програму виживання для неї відлагодити і виконати поки не вдається.
Детальну інформацію про зовнішній вид адаптованого організму зберігали під грифом «не для розповсюдження». Підозрювати, що ти можеш стати схожим на рогату жабу, все-таки легше, ніж твердо це знати. І не кожному хочеться вікувати на чужій планеті у вигляді вкритого лускою грибочка – нехай і суперадаптованого до середовища, зі здатністю щасливо прожити сім-вісім сотень років. Хоча, у

читати