
Електронна бібліотека/Поезія
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
тілами
Плавав великий голова революції й реформ Мао,
І я враз згадав, як DJ TV-Даун з колби возглашатаював,
Що партайгеноссе Дзе смертельно хорий
Ось уже як 50 повних місяців, що колісницею
Переїжджали магічну Хуанхе, а чи її нетутешню еманацію
Втім я глипнув короткозоро і прискіпливо, як міг лишень
На голову Мао – він хутко плавав, навіжено льопався
І бадьорився, по-заячи всміхаючися ратаям, що аж роботу
Враз припинили у борознах лайновища, і вкопалися
В зрошену-рисову, чи ж пак дурманну глиноземність,
Піднявшися понад зів’яло обвислими од спеки месопотамської
Почорнілими сірниковими маківками, шиями тоненькими гусячими
Та й книжечками манєнькими кишеньковими в палітурках червоних
Із революційним посткультурним Маніфестом «Мао де дзин»,
А великий навчитель і патріарх рисової революції
Продовжував зубато реготати, так що очі за щілинами
Втопилися в нікуди, він хоч і засапався од хороби невиліковної
Та цупко чіплявся за мертві тіла обабіч, мов за рятувальні круги,
А потім виліз із Янцзи, геть голий і поплигав ураз хоч сутужно
Та стрімко-піарно півкілометровою дорогою із пар пеньків,
Він поплигав пеньками із зрубаної посадки Чайна-дерева
Неосяжною долиною свого Межиріччя архейського,
Поплигав грузьким та обрезклим тілом жовтавим і голим,
На позір перед ратаями піль дурманних
А за ним слідом – його кенгуру приручений, якого він
Із кліті був витяг і призначив його заступником себе,
Голови комітету з Великих рисово-дурманних реформ
І пішов я був далі захаращами і покручами китайських кварталів
І доплентавсь заледь та й незряче до того місця, де мала
Височіти за пірамідальною картою лабіринтів майя
Статуя, височенна мов ракета у фламандському coffee-shop’і,
Пустельно-вифлеємського Спасителя
Та я вирячився і не повірив своїм очицям, що враз панічно-хитро
Забігали в моїх монголо-татарських прорізях:
Ніякого світловолосо-нордичного красеня з вікінгівською бородою
Не було, не стояло, вірніш – не височіло його камінного боввана
Рукотворного – а випилювався у небо лишень велетенський –
З вежу скульптурного паризького технократа –
Давній гуцульський хрест, що був водночас ханським ієрогліфом
Зі значенням «Цар»
І я подумав тоді тими слимаками, піявками слизькими, що лишилися
Замість мізків у голові моїй прищавій: «Ось воно!!!»
Що в душі, а що зримо, чи частина, чи ціле, чи матеріал –
Все до’днієї дупи таки і єси,
І прісно, і вовіки, і повсякчас
Ріжні нації, ріжне слизотиння замість мізків – то й ріжні марення
Одного того і сутнісного, і того, що ніколи і ніким не дано
Тож тому і великий Мао вкупі з червоним кобзарем Хо Ши Міном
Плавають в каналізаційному Янцзи поруч із пацюками –
І всі читають, праву руку з води на проміння Геліоса виставивши,
Маленьку червону книжечку, в якій лиш один ієрогліф написаний:
«Цар»
І пішов я далі од цього видива грибоморфного попідтинню хмародряпів,
Що навколо мене домовину утворили динамічну, як індекс Доу Джонса
І бачив я калік у ріжних строях, ріжних відтінків і ріжних кольорів –
Від сизих до коричних, від сивочолих до чорних,
Хто пацюків поїдав живцем, хто тарганів сирицею, а хто голубів
Ледь пір’я зсіріле присмаливши, ніхто з них не молився чомусь одному
Вони навіть не мугикали нічого собі під провалені носи,
А лиш скреготіли не змащеними кактусовою витяжкою кістками,
Хребцями, хрящами та й суглобами
«Хто ці одинокі люди? Звідкіля вони всі прийшли?» -- майнуло в мені
Та враз згасло, бо ж навіть капищ старих і простих їм несила
Вже було вибудувати довкола своєї змарнілої трапези
І тут пригадав я одні слова діджея, та й славного TV-Дауна,
Ми сиділи з ним були якось у ресторації бомбейській
І ось що він мовив мені, а скорше не мені,
А в навколишню пустку етерну:
«Возслівимо ж, братєлло Гомункуле, за тих,
Котрі одвічно мандрують у своє блаженне «нікуди»!»
І як згадав я це, то й сиріч не пішов далі, бо що нового
Й небаченого я там знайду
І хіба ж не возслівлювали піснями забуті предки
Бояна велеславного -- Того, хто бачив Усе?
І знов я опинився у кріслі своєму, у комірчині підпільній,
Немов ембріон ящірки у пузі красуні Інанни,
Згорнувшися лагідно сам до себе, й затишно од
Самотлінних фурункулів світу сього –
Поперед колбою своєю магічною, в її глибини неокупимі
Вдивляючися марно та радісно, ждучи красного князя,
Вірного служника Енлілевого, діджея – Сонце -- TV-Дауна
І чомусь я перестав слухати його стенання й розумування
Потойбоколбові – разом із братєллами його, дружинниками вірними –
Випердкоff’им, Бегдрайслером, Fuck2mass’ом та Ігуаною
І чи з морфієм, чи ж пак Морфеєм я сплівся в нерукотворних
Братських обіймах, чи замерз я в цьому Норвезькому лісі,
Де снують криваві привиди Нібелунгів
Та карпатських лісових братів,
А чи в маразм Мао впав священний та жовтоводий
І лиш одна думка поперед тим запалала в моїй прищавій слизі
Та й згасла тунгусько-метеорно: «Ось воно!!!»
Лісоруби власних тіл
А про шо мені мовити свій епос, братове?
Чи єси не змарніла вся Руська земля?
А чи ти
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus