Завантажити

навіжену,
Колбовий витязю Дауне-TV
І лишень Гомункул, беззбройний
Та прищавий тобі ще вірить допоки…
Сказав же був колись батько Сантана,
Після дзен-студій спецназівських
У хащах камбоджійських, куди
Міг лишень донедавна пролазити,
Не заплутуючися в словоблудді
Неоліберальному команданте
Пол Пот,
Сказав був соло-мексиканець
Сантана після
Студій магічних у Шрі Авробіндо
Навчителя синтетичного,
Після досягнення ними
Стерильного кайфу йоги:
«Повимикайте свої канали,
Крізь які гидота в вас нуртує…
CN$, AB$, Wolf Entartainment…
Знайдіть вату, зробіть із неї
Цупкі й непролазні затички для вух
Щоб не вливався в переповнені
Глеки ваші цей геббельсівський єлей,
Цей рафіновано-очищений опій
У китайській курильниці,
Що вироджує ваше життя
У химерах макабричних…
Розбийте цю колбу,
Розгатіть, не озираючись, цю колбу,
Вивільніться хутко й натхненно
На цей справжній, живий
І магічний прасвіт…»
І сидів був діджей, і мовчав на все те,
І палив свою люльку із зіллям запашним
північно-причорноморським,
немов той Байда Банита,
Або ж старий надветхий індіянець
Дон Хуян, що виплекував в своїй
Аурі дивних чудовиськ та гармонію з ними
І всі навкруг мовчали, та далебі
Не моїми німими словами зачаровані,
А думали собі мовчки кожен про щось своє –
І Хосе Бегдрайслер, і Понтій Ігуана,
І Джавахарлал Fuck’2’Mass,
І навіть просмалений наскрізь синячелло
Фьодор Випердкоff
І Траян, князівський нащадок мовчав,
Мов лайнища свіжого втусував був у пельку
І хіврі з макіяжем на писках розквецяним
Навіть не зітхали хтиво-артистично,
Й спідниці на ляжки-коліна позасукували
(хоч при цьому дупи-бери оголивши)
Начеб стидливі цнотливиці
А в мене нагло зашуміло та загуло
Прибоєм морським в коралових іхтіандрових
Раковинах,
Намулом Дону половецького очі мої бельмесі
Враз застило
Я лишень бачив, як TV-Даун, увесь ізранений,
Шоломом своїм пресвітлим намагався
Вичерпати святу ріку, щоб напоїти
Спраглого бога Сімаргла…
Я чув рокотище війська і гул
Од кінських копит, у передбанні бою
Кривавого й праведного,
Чув лишень нікчемні обривки
Дружинницьких перемовлянь поміж собою,
І величезні смуги слів, плачів і речитативів
Фривільний Хорс, що мов овид, мов крук
Кружляв над усім, забирав на небесі
Химерні обезкровлені тіла,
Бавлячися немов дитя
у своєму величному леті
Свободи непотримної,
І смуги цих руських дум
Майоріли, тріпочучи, за станом
Конюшинного Бога
Фантомно-нелюдським, немов хвости
Падаючої д’горі комети віщої й фатальної,
Висвіту ‘станнього падучого
Нещастивця Фаетона…
«Та хіба є та сила, братєлло,
Що здатна спаплюжити нас більше,
Аніж ми самопохєрилися ourslaves?
І що ми за народ такий? –
Ще й досі волає один пан у вишиванці
За пару штук долярів -- з папуаського радіо
А теслі з догільгамешевих часів
Вже витесують бомондний ковчег
На березі Данапруса
Для нової загиблої цивілізації…
А східні ілюмінати все боряться
Й боряться проти західних тамплієрів
А вона все крутиться й крутиться…»
«Хто вона, братєлло?»
«Курва із Вася-клабу «Янкі, яппі та бейбібумери»
На твоїй маргіналізованій томаці!
Чи ж пак – тамагочі, а чи тамагавкові»
«Та дідько з нею, з тією лярвою…
Послухай-но сюди, братєлло TV-Даун:
Вже з цілий стражденний тиждень
Макабричними ночами не можу повік склепити
Дивлюся в пітняву стелю, темрявою похопленою
Й усе мислю та мислю:
В ієрархії світотвору я наділений кодом ДНК,
Трахане суспільство в мене вмонтувало АйДі-чіп,
Щоби я не дай Боже не зірвався з прив’язі
У камері смертників Лук’янівки – порядковий номер
На серці сірої роби
А який же, в біса, код моєї свободи?
Під яким номером моя душа
У запиленому архангельському реєстрі?
Сумирному сувої недіянь і непротивлень?»
Аж втрутилися нагло тут дружинники
Діджеєві, дурманні та червонопикі
Гер Випердкоff, Бегдрайслер, Fuck2mass та Ігуана,
Що враз неждано клювати дзьобами та й перестали
«І хто би зі славних предків подумати лишень міг
У снах-привидах своїх найжахніших,
Після сотень літ відтягів пористих, грибних
Та тягучих, коли макове зерня вибухає
І створює недосяжних Всесвітів міріади
В нутрощах одвічно порожньої колби…
… і молилися вони Яхве, і пили кохве
Чого Яхве і нащо йому молиться – ніхто не знав
А кохве – того шо бадьорить його маму
Хай навіть чайна ложка – на літру окропу
Бога імпортували разом з кавовим зерням
Благо – нічого не заплативши,
Бо тоді були райські часи й не було ще митниці
А янголи хабарів не брали…» --
То возглаголив бюргер Випердкоff
«Тю, бля, чувачелло, а я лишень допіру дізнався,
Що Лєві-Строс – це не Лєві-Страус
Що він – не маусові гачі, і його не можна
Натягувати на себе
Так само у дитинстві мислив я,
Що Лєві-Страус – це якийсь лєвий страус
І не міг ніц в’їхати, чому розмір цього птаха
Залежить від сайзу дупи і стегон
Чи йому треба до дупи залазити,
А чи кобіті дієтологічно плекати штандарт
Страусячих стегон?
А сьогодні я подумав
Що це отойво сексуальний маньячелло
Який закабалює всі галімі країни
Обплітаючи їх

читати