Електронна бібліотека/Поезія

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

тілько би не до нас,
Якби ж то не за нами…

Апогей (інтронізація Святого Гомункула)

І ось замість крісла мого
У халупці пітьмяній –
Княжі палати,
І в одній із таких світлиць
Лежу я припнутий
Заліззям до ліжка
Раз чи два чи тричі на день
Опецьок з ховрашим пузцем
До мене заходить
Й приносить тарелю
Баланди пісної
Її він борщем називає
Я ж бо йому сказати ніц не можу,
Не в змозі я заволать йому,
Щоб колбу мені приніс був
Та й увімкнув, коли нарешті
Те Шоу почнеться
Бернардового та й
Діджея Езопа…
Бо враз, як волати йому
за TV-Месію я зачинаю,
він регоче-гелгоче із мене
оголюючи згнилі зуби,
він знавісніло дихає
в ніздрі мої
духом сморідним
та болотяним своєї пащеки
«Ти TV-Дауна вимислив
В хворій уяві своїй-бо,
Сердего, ти тут усіх
В сих палатах сумирних
Ним та й затрахав!
Бо ж ні колби насправді,
В котрій когось таки варять,
Ані банити-провидця
Діджея твого не існує
Ні в реалі – ані у яві,
Ні у наві, ні на райській горі,
А чи в підпіллі Шеолу
Та і друзяк його вірних усіх
Ніде, окрім мізків твоїх
Спопелілих, немає
Та й бути не може,
Цихво друзяк, що дреди
У них із макітр ізвисають –
Геть переплутані та й
Непомиті іще з Золотого віку,
З котрих історії сива лупа
Мов міріади мушок шпанських
Сиплеться в порожнечі
Твого не-буття
Та й крупою нудьги
На мертводитинне Різдво
Торішнього сніга --
Цихво друзяк, як і самого
Проводиря у згигинах
Лабіринту, як ти його був
Назвав – TV-Дауна та і діджея
Як не було, так і немає.
Бігме й не буде, бо всі
Вони тут, у наших
Княжих та райських палатах,
Котрих я Борщу Директор.
Як же хто з них куди ломонеться
Ізвідси, то вже й нікуди не вийде,
Бо лиш один чоловік --
Та й то лишень наполовину --
За всю Калі-Югу блаженну
Вирвався був із наших батьківських
Обіймів, з палат цих
Сумирно-казенних.
Ім’я ж його ти напевнеє знаєш,
Бо теє ім’я його
є найбільшим з імен,
Котрі ви мугичите всує.
Долю його ти, Гомункуле,
Знаєш напевно
Зник у нікуди й сюди
не вертається більше
отой банита сердешний,
хоч і усі тут його
і жадають,
та й юродиво й надривно
мовби він отут
серед них та нас
щось такеє та й змінить на краще!»
Отож-бо сказав він теє
Та й зник з-перед мо’їх очей
Цей смурний чоловічок,
По ньому лиш дух болотяний
Та сморід щурячий лишився…
Чи був він, а чи привидівсь мені
Я бігме не знаю
Та ж раптом нагло голчатим вістрям
Щось мізки та й пронизало
І я збагнув, що сьогодні –
Середньовіччя
Безчасся теє фатальне, глухе та сіре
Напліддя харцизне, юродиве
Й морокобісне
І жодних немає просвітів тут,
Та й ренесансів-відроджень
До чого ж тоді химера діджея,
Так ясно появлена в плоті?
Та й вік той постатлантичний?
Чи ж нашпигований зіллям тутешнім
Гірким я в мареннях кольорових
Усеє теє возвидів?
І де та колба поділась, що в неї я
Невідривно дивився,
Був припнутий зором,
Немов отойво ховрах борщастий –
До впадин-безодень
Кістляво-верховного змія?
І знову мене обплутав слизький
Та болотяний невід
Я знову у забуття поринув
І більше нічого не бачив,
А як розклепив свої баньки,
То вже вільно та й ізгорбленно
Сидів на рипучому ліжку
Було напівтемряво-сіро,
Лиш із глибини многоліть,
З-за вікон гратчастих здалеча
Якіїсь химернії дзвони
З далеких пагод незримих
Та й калатали
І я не знав та не відав
Чого усього оце передвістя,
Бо ж тут, куди запроторений я,
Ні віри, ні дзвонів, ні Бога немає…
Є лиш Директор Борщу,
І він тут – Князя намісник,
У цих палатах, що поза буттям,
Де ні Світла, ні Тьми не побачиш
Тут є ж бо один, як перст
Закон верховно-нетлінний:
Усі, хто тут спочива мусять
Одвічно у стіну дивитись –
На цій стіні ж бо нема
Ані жодного руху –
Ні світлотінь не грайне,
Ні прочимчикує комаха
І от я посьорбав дещицю борщу
З пластмасової та й тарелі
Й подумав одраз: а нащо ізвідси
Кудись та й прагнуть?
Навіщо шукать химерну сновиду
Нетлінного та й діджея,
Коли Борщу Директор сказав,
Що все те зродилось у мізках,
А тут у палатах цих,
що у підземному сплять дитинці –
то лиш непізнаванне передбання
До чогось такого,
що тілом жебрацьким, хирлявим
того довік не осягнеш…
Аж раптом мій зір та й тутешній
Розмулився од корости,
Що виросла на баньках
З глибин борщу прокисло-цвілого,
З його багатого комашино-черв’яного
Та й перегною…
І очі мої-лекала, на мить були
Та й вивільнились ілюзорно
І взрів я поперед себе
Всього лиш на кілька ліктів чи ярдів
На етажерці пошарпаній,
Що стоїть невідомо чого в кабінетах,
У тих мертвотних клітях, де
Невситимо смокчуть
Кров із жил неборак упирі жирнопузі
Та й свинорилі
Тож на тій етажерці прозора каструля
Стояла, та й не зовсім мала,
Та гейби й не велетенська
Стіни ж її та обіддя були нагеть
Та й прозорі, і не зі шкла ізроблені,
А з якоїсь пластмаси,
Мов в виборчій скриньці
І хоч під нею ніякого та й вогню
Од прометеєвих лишків
Пропало-блаженних ніц не горіло,
Все ж всередині неї твань невідома
Кипіла потужно, був то борщ чи не борщ
Нічого того не знаю
Я

Останні події

02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата


Партнери